1.Сутність “золотого правила” менеджменту: а).найважливішою рисою керівника є отримання результатів через своїх працівників;
б).найважливішою - працівників є отримання результатів через свого керівника;
в).практично всі справи слід делегувати підлеглим;
г).концентрування права прийняття усіх або більшості рішень в руках першого керівника або на найвищих рівнях управління.
2. До переваг методу делегування повноважень, з точки зору керівника, належать:
а).необхідний час, щоб привчити працівників до роботи таким методом;
б).отримавши самостійність, робітники будуть працювати з повною віддачею;
в).робітники не захочуть брати на себе зайву відповідальність;
г).психологічні бар'єри долаються не в самому процесі делегування
3. Делегуванню підлягають:
а).усі обов'язки і права;
б).частина обов'язків і прав, яка не є прерогативою (винятковим правом) керівника;
в).видання всіх наказів по підприємству;
г).підпис всіх звітних документів.
4. Найбільш доцільно використовувати делегування у таких ситуаціях:
а).невелика зайнятість дає можливість керівнику самому вирішувати проблеми;
б).керівник не сприяє зростанню професійної майстерності підлеглих;
в).керівник бачить і розуміє, що підлеглий може виконати певну роботу краще;
г).керівник не має необхідності вивільняти час для вирішення інших завдань.
5. Не підлягають делегуванню такі функції і напрями діяльності керівника:
а).звична робота;
б).встановлення цілей, прийняття рішень;
в).спеціальна діяльність;
г).підготовча справа.
6. Повноваження можна делегувати в таких випадках:
а).межі повноважень розмиті;
б).завдання відповідає кваліфікації працівника і рівню його компетентності;
в).відповідальність визначається такою, що сама собою розуміється, але детально не обговорюється;
г).працівнику не повідомляється, як будуть оцінюватися кінцеві результати його роботи, якщо він намагатиметься виконати її відмінно, добре або задовільно.
7. Рішення стають управлінськими при делегуванні повноважень саме тому, що:
а).засновані на компенсаторному “зворотньому зв'язку” з виконавцями;
б).не мають зв'язку з виконавцями;
в).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку” з виконавцями;
г).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку”з керівником.
8. Практична реалізація принципу делегування повноважень може здійснюватися за такими напрямами:
а). передання всіх своїх функцій і прав членами керівництва підприємства керівникам лінійних і функціональних структурних підрозділів;
б).перерозподіл функцій між членами керівництва підприємства;
в).перерозподіл функцій тільки між членами адміністрації підприємства;
г).надання працівнику певних прав для виконання конкретного виду робіт.
9. Існують такі фактори, що перешкоджають активному делегуванню повноважень:
а).небажання керівника підприємства постійно контролювати всі деталі і моменти роботи;
б).правильне розуміння своїх позицій;
в).нейтральна участь керівника у розв'язанні усіх конфліктів і виробничих проблем;
г).недовіра до підлеглих, неправильне розуміння престижності.
10. Обов'язки працівника при управлінні з делегуванням відповідальності можуть бути сформульовані так:
а).працівник зобов'язаний інтенсифікувати діяльність на своїй ділянці, тобто завжди думати про те, як завтра поліпшити те, що є сьогодні;
б).робітник не зобов'язаний в рамках діапазону, що делегується, діяти і вирішувати самостійно;
в).про всі випадки, для регулювання яких повноважень працівника недостатньо, повідомляється нижчому за рангом для прийняття рішення;
г).працівник зобов'язаний інформувати свого керівника про делегований йому діапазон, щоб той мав про нього загальне уявлення й міг орієнтуватися у стані й розвитку цієї дільниці
