1) 20 л = 0,02 м^3. плотность воды 1000 кг/м^3. масса=плотность*объем=20 кг. сила тяжести= 10*20 (ускорение свободного падения*масса)=200 н. (нарисуй стакан воды, рядом подпиши fтяж. со стрелкой вниз, поскольку сила тяжести всегда направлена вниз, если можешь сам)
2) если мы знаем силу тяжести и не знаем массу, то надо силу разделить на у.с.п., т.е. 19,6/9,8=2 кг.
3) сила тяжести, действующая на человека на луне, в 6 раз меньше, чем на земле.
4) в четвертом могу только сказать, что надо из данных массы и объема найти плотность шара и сравнить его с плотностью меди (если р шара< р меди, то он имеет полость)
кажуть, що і. ньютон сам розповідав, як він зробив відкриття закону всесвітнього тяжіння. якось науковець гуляв яблуневим садом і побачив у денному небі місяць. у цей момент на його очах з гілки впало яблуко. саме тоді вчений подумав про те, що, можливо, це одна сила змушує яблуко падати на землю, а місяць залишатися на навколоземній орбіті.
згадуємо гравітаційну взаємодію
усі без винятку фізичні тіла у всесвіті притягуються одне до одного — це явище називають всесвітнім тяжінням або гравітацією (від латин. gravitas — вага).
гравітаційна взаємодія — взаємодія, яка є властивою всім тілам у всесвіті й виявляється в їхньому взаємному притяганні одне до одного.
наприклад, зараз ви і цей підручник взаємодієте силами гравітаційного притягання. однак у цьому випадку сили настільки малі, що їх не зафіксують навіть найточніші сучасні прилади. сили гравітаційного притягання сягають помітного значення тільки тоді, коли хоча б одне з тіл має масу, порівнянну з масою небесних тіл (чорних дір, зір, планет і їхніх супутників тощо).
гравітаційна взаємодія здійснюється завдяки особливому виду матерії — гравітаційному полю, яке існує навколо будь-якого тіла: зорі, планети, людини, книжки, молекули, атома тощо.
