Наиболее используемые устройства - жидкостные термометры (Рис. 1 слева). В них жидкость залита в колбу, а шкалой является тонкая трубка. Если для измерения низких температур используют спиртовый термометр (до -70°С), то для более высоких - ртутные. Недостатком таких термометров является низкая прочность стеклянных колб.
В быту также используются и механические термометры. (Рис. 1 справа) В их основе лежит биметаллическая спираль на конце которой закреплена стрелка. Здесь использовано свойство, что у различных материалов разные коэффициенты линейного расширения. Изготовленная сразу из двух слоев металлов при нагревании начинает изгибаться.
Ещё шире биметаллические пластины используются в устройствах для регулировки (поддержания постоянной) температуры. Это регуляторы температуры, например, в электроутюгах. Изгибаясь биметаллическая пластина соединяет контакты электрической цепи. Такой же эффект использован в автоматах тока в бытовой электросети. (рис. 2 слева). Проходящий по цепи ток нагревает биметаллическую пластину установленную в механизм с пружиной, который отключает подачу электричества в цепь. Включить такой автомат можно только после его охлаждения.
И, конечно, все мы постоянно пользуемся холодильниками и, иногда, электропечами. В них используются сильфонные механизмы. (Рис. 2 -справа). Запаянная длинная трубка с жидкостью соединена с гибкой коробкой (сильфоном), изменение размеров которой и приводит к замыканию электроконтактов.
Особая проблема температурного расширения метала ощущается на железнодорожных путях. (Рис. 3). Но вместо устройства стыков примерно через 25 м применяют в местах соединений рельсов длиной 1000 и более метров конструктивное решение - температурный компенсатор.
В машиностроении температурное расширение применяется при горячем прессовании. Например, при соединении колесной пары для поездов. Отверстие в ободе колеса делается незначительно, но меньше диаметра оси. Затем обод нагревают до высокой температуры и быстро прессуют в него "холодную" ось. Соединение получается очень надёжным.
Объяснение:
Відповідь:
Пояснення:
1. Знання фізики- це знання і розуміння фундаментальних теорій, розуміння звичних явищ та уміння пояснити, як працює світ.
2. Фізика поділяється на 3 великі частини: класична фізика, квантова фізика та релятивістська фізика, але розділів в фізиці є значно більше. Це класична, релятивістська, квантова механіка, ядерна фізика, астрофізика, молекулярна, медична фізика, фізика твердого тіла, конденсованих середовищ, теорія поля, термодинаміка, фізика прискорювачів та елементарних частинок і т.д.
3. Є теоретична, експериментальна та прикладна фізика.
4. Є багато видів фізичних понять, наприклад: час, простір, простір-час, викривлення простору-часу, сила, заряд, випромінювання, поле, енергія, симетрія
5. Матерія- це складник всього, будь-яка речовина або поле.
7. Фізичне тіло- це певне тіло, яке має певну форму, займає певний об'єкт, а речовина- це те, з чого ''зроблені'' всі тіла. Ось наприклад, речовина- H2O, а тіло- крапля води, речовина -CaCO3, а фізичне тіло- шматочок крейди..
8. Механічне явище- це певне фізичне явище, яке відбувається під час руху тіла
9. Фізичні закони, які пояснюють та описують ці явища.
це тоді, коли лише гають за певним явищем, описують будь-які зміни, тут можна не використовувати будь-які пристрої.
Дослід- це націлене дослідження чогось, яке вимагає чіткого плану та розуміння. За до дослідів вчені перевіряють гіпотези, або вже і теорії.
11. Закони, природу певних явищ та бажання помітити щось конкретне.
