Закон Био́ — Савáра — Лапла́са (также Закон Био́ — Савáра) — физический закон для определения вектора индукции магнитного поля, порождаемого постоянным электрическим током. Был установлен экспериментально в 1820 году Био и Саваром и сформулирован в общем виде Лапласом. Лаплас показал также, что с этого закона можно вычислить магнитное поле движущегося точечного заряда (считая движение одной заряженной частицы током).
Закон Био — Савара — Лапласа играет в магнитостатике ту же роль, что и закон Кулона в электростатике. Закон Био — Савара — Лапласа можно считать главным законом магнитостатики, получая из него остальные её результаты.
В современной формулировке закон Био — Савара — Лапласа чаще рассматривают как следствие двух уравнений Максвелла для магнитного поля при условии постоянства электрического поля, т.е. в современной формулировке уравнения Максвелла выступают как более фундаментальные (прежде всего хотя бы потому, что формулу Био — Савара — Лапласа нельзя просто обобщить на общий случай полей, зависящих от времени).
Брязкання будівельних компонентів, таких як вікна чи шибки, найчастіше спричинене вітром чи тиском звукових хвиль, що рухаються по повітрю від транспорту (машина, трамвай, потяг, автобус), а не вібрацією через землю. Однак, вібрація ґрунту може іноді спричиняти дзеленчання шибок, особливо там, де є дефекти (наприклад, вибоїни або руїни) та інші особливості поверхні, такі як люки або стики дорожнього покриття. Враховуючи звукові хвилі та вібрацію ґрунту, які можуть виникати одночасно, людям може бути важко розрізнити причину брязкання вікон. Хоча деякі люди занепокоєні, навряд чи рівень вібрації дорожнього руху буде достатньо високим, щоб викликати тріщини або інші структурні чи естетичні пошкодження будівлі
