Брусок, имеющий форму прямоугольного параллелепипеда размерами 4 см × 5 см × 10 см, полностью погрузили в керосин. Чему равна выталкивающая сила, действующая на него? Плотность керосина 800кг / м3

   Зміни, що відбуваються в розвитку людства, вражають. Буквально на очах одного-двох поколінь технічний і навіть побутовий ландшафт нашого буття змінився кардинально, що цілком спирається на відкриття в науці. Це визнав і Президент США Барак Обама, який у квітні ц.р., виступаючи перед членами НАН США, заявив, що “усі цивілізаційні завоювання людства зобов’язані науці” і що “наука нам потрібна як ніколи раніше”. Якщо порівнювати розвиток вже самої науки як окремої галузі впродовж її історії, що по суті налічує не більше 300-400 років, то стає очевидним, що він лише прискорюється. Особливо помітним це прискорення стало у другій половині минулого століття, і немає жодних сумнівів, що в найближчому майбутньому воно, як мінімум, не загальмується. При цьому гігантськими кроками йде накопичення і необхідність обробки величезних обсягів різноманітної інформації, що не дозволяє в одній, навіть відносно великій, статті спробувати хоча б приблизно відповісти на питання: а що ж нас чекає в столітті, в яке людство тільки-но вступило?   На нього важко відповісти і в тому випадку, якщо мова йде лише про одну із наук, проте я ризикну поділитися з молоддю, що читає “Київський політехнік”, своїми думками щодо фізики. На це мне надихає велика власна віра в непереборну силу науки, яка давно, прямо за висловом Карла Маркса, перетворилась у найпотужнішу продуктивну силу. Якщо ж порівнювати роль тієї чи іншої природничої науки, то досить легко переконатися, що провідне місце серед них, безумовно, посідає фізика. Такий висновок випливає з того, що вона серед усіх природничих наук найбільш фундаментальна, або така, що вивчає найглибші та найзагальніші закони природи. Відкриті нею (або, точніше сказати, фізиками) закономірності лежать в основі і хімічних, і біологічних, і геологічних, і космологічних процесів.

Классическая формула для определения скорости v=v0+a·t, где v0 – начальная скорость, a – ускорение, t – время. Так как по условию задачи конечная скорость мячика V=0, а ускорение мяча равно а= -- g (примем g=10 м/с2), тогда из формулы получаем, время полета мяча до остановки равно t = V0/g или t = 22 / 10 = 2,2 сек. Тогда за это время можно найти высоту подъема мяча. Высота подъема h = V0*t --, тогда получаем h = 22*2,2 -- (10*)/2 = 24,2 м. За время t=2,2 с воздушный шар опустится на расстояние равное  h = Vш*t = 2 * 2,2 = 4,4 м. Расстояние между шаром и мячиком будет равно 24,2 + 4,4 = 28,6 м.