Дифракцiйна решiтка освiтлена монохроматичним свiтлом. В дифракцiйнiй
картинi максимум другого порядку вiдхилений на кут 14 0 . На який кут
вiдхилений максимум третього порядку?

   Зміни, що відбуваються в розвитку людства, вражають. Буквально на очах одного-двох поколінь технічний і навіть побутовий ландшафт нашого буття змінився кардинально, що цілком спирається на відкриття в науці. Це визнав і Президент США Барак Обама, який у квітні ц.р., виступаючи перед членами НАН США, заявив, що “усі цивілізаційні завоювання людства зобов’язані науці” і що “наука нам потрібна як ніколи раніше”. Якщо порівнювати розвиток вже самої науки як окремої галузі впродовж її історії, що по суті налічує не більше 300-400 років, то стає очевидним, що він лише прискорюється. Особливо помітним це прискорення стало у другій половині минулого століття, і немає жодних сумнівів, що в найближчому майбутньому воно, як мінімум, не загальмується. При цьому гігантськими кроками йде накопичення і необхідність обробки величезних обсягів різноманітної інформації, що не дозволяє в одній, навіть відносно великій, статті спробувати хоча б приблизно відповісти на питання: а що ж нас чекає в столітті, в яке людство тільки-но вступило?   На нього важко відповісти і в тому випадку, якщо мова йде лише про одну із наук, проте я ризикну поділитися з молоддю, що читає “Київський політехнік”, своїми думками щодо фізики. На це мне надихає велика власна віра в непереборну силу науки, яка давно, прямо за висловом Карла Маркса, перетворилась у найпотужнішу продуктивну силу. Якщо ж порівнювати роль тієї чи іншої природничої науки, то досить легко переконатися, що провідне місце серед них, безумовно, посідає фізика. Такий висновок випливає з того, що вона серед усіх природничих наук найбільш фундаментальна, або така, що вивчає найглибші та найзагальніші закони природи. Відкриті нею (або, точніше сказати, фізиками) закономірності лежать в основі і хімічних, і біологічних, і геологічних, і космологічних процесів.

Даже незначительные изменения солнечной активности отражаются на погодных условиях и климате Земли, в частности, вызывая осадки в районе тропиков и экватора

Объяснение:

Землю, обсуждается издавна, и четкой картины у ученых нет до сих пор. Активное излучение Солнца воздействует на высокие слои атмосферы и влияет на общую циркуляцию воздушных масс, что отражается на погодных условиях нашей планеты. Но конкретные механизмы этого воздействия пока достаточно плохо изучены, а некоторые из них и до сих пор не известны ученым.

При изменении активности Солнца его излучение в ультрафиолете. Увеличение ультрафиолетового излучения ведет к повышенному образованию озона в стратосфере, особенно той части, которая находится над тропиками. Большое количество озона приводит к нагреванию атмосферы в целом, что влечет за собой усиление циркуляции воздушных масс. Следствием этого является увеличение количества осадков в тропических областях Земли.