Из-за пандемии коронавируса Covid-19, которым уже в мире заразились более 218 тыс. человек, появились несколько фантастических теорий заговора о том, что вирус был произведен в китайской, канадской или американской лаборатории.
В последние годы теории заговора становятся все более частой частью повседневной жизни, но новое исследование происхождения Covid-19 опровергает эту теорию. Группа международных исследователей пришла к выводу, что новый коронавирус имеет совершенно естественное происхождение в результате эволюции, пишет StudyFinds.
Данные последовательности генома Covid-19, а также аналогичных вирусов, были тщательно проанализированы для этого исследования. Результаты не показывают абсолютно никаких признаков того, что вирус был произведен искусственно или в лабораторных условиях.
"Сравнивая имеющиеся данные о последовательностях генома для известных штаммов коронавируса, мы можем точно определить, что SARS-CoV-2 возник в результате естественных процессов", - комментирует соавтор Кристиан Андерсен, доктор философии, доцент кафедры иммунологии и микробиологии в Scripps Research.
Исследователи из Колумбийского университета, Университета Эдинбурга и Университета Сиднея также работали над этим проектом.
В коронавирусах нету ничего нового. Двумя последними примерами появления нового коронавируса являются вспышка атипичной пневмонии в Азии около 2003 года и MERS на Ближнем Востоке в 2012 году. Этот новый штамм, называемый Covid-19, стад известен ВОЗ только в 2019 году.
Китайские ученые первыми определили последовательность нового генома вируса и сразу же предоставили свои результаты ученым всего мира. Невероятно, но эти данные действительно указывают на то, что Covid-19 рас на сотни тысяч после того, как первоначально был только у одного человека.
Именно этот генетический шаблон позволил авторам исследования выяснить происхождение вируса. Они обнаружили, что рецепторсвязывающий домен (RBD) Covid-19, своего рода "захватный крюк", который прикрепляется к клеткам-хозяевам, эволюционировал для нацеливания на специфические молекулярные особенности клеток человека. Эта особенность называется ACE2, и это рецептор, участвующий в поддержании регулярного кровяного давления. Исследовательская группа считает, что это развитие было работой естественного отбора, а не какой-то генной инженерии.
Вирус, по-видимому, настолько эффективен в своем новом развитии, что практически невозможно, чтобы современная наука могла создать такое чудовище.
Кроме того, если бы какое-то гнусное существо действительно пыталось создать смертельный вирус, они бы основали его на известном вызывающем болезнь вирусе. Исследователи говорят, что молекулярная структура Covid-19 сильно отличается от предыдущих коронавирусов и более точно имитирует вирусы, обнаруженные у летучих мышей и ящеров.
"Эти две особенности вируса, мутации в RBD-части белка шипа и его отдельной остовы, исключают лабораторные манипуляции как потенциальное происхождение SARS-CoV-2", - говорит Андерсен.
Авторы исследования имеют две основные теории о происхождении Covid-19. Во-первых, вирус эволюционировал патогенно посредством естественного отбора в организме, не человеческом, а затем совершил прыжок к людям. Если это так, то вероятно, что вирус развился внутри летучих мышей, а дальше совершил переход к промежуточному узлу, а затем был передан человеку.
Вторая теория заключается в том, что вирус был в основном непатогенным до перехода к человеку, и превратился только в его нынешнюю смертельную форму в человеческой популяции.
На данный момент исследователи считают, что практически невозможно определить, какой из двух сценариев произошел. При этом, если новый коронавирус действительно передается человеку уже в его полностью развитой патогенной форме, это повысит шансы на дальнейшие вспышки в будущем.
Как сообщали Українські Новини, секретарь Совета национальной безопасности и обороны Украины Алексей Данилов заявил, что эпидемия коронавируса COVID-19 произошла в результате утечки в закрытой лаборатории в китайском Ухане.
Тем временем, киберполиция развенчала самые известные фейки про коронавирус.
Тема 1 КІНЕМАТИКА
Вимірювання. Похибки вимірів. Математика — мова фізики.
Питання для самостійної роботи
1. Похибки вимірювань. Абсолютна та відносна похибки вимірювання.
2. Як визначають абсолютну та відносну похибки непрямих вимірювань.
3. Як правильно записати результат вимірювання.
4. Скалярні й векторні величини.
5. Наближені обчислення.
6. Графіки функцій та правила їх побудови
Рекомендована література:
1. В.Г. Бар'яхтар Ф.Я. Божинова Фізика, 10кл. Академічний рівень
2. Л.С. Жданов Фізика, 1987р.
3. Методичні вказівки до самостійної роботи за сайті технікуму.
Питання для самоконтролю
1. Яку перевагу має графічний метод обробки результатів вимірювання?
2. Визначаючи діаметр дроту за до штангель циркуля, вимірювання
проводили чотири рази. Було одержано такі результати: d1=2,2мм;
d2=2,0мм d3=2,0мм; d4 =2,2мм. Обчисліть середнє значення діаметру дроту,
випадкову похибку вимірювання, абсолютну та відносну похибки
відмірювання. Округліть одержані результати й запишіть результат
вимірювання у вигляді: = сер ± ∆.
3. Щоб довести закон збереження механічної енергії провели експеримент.
Отримали, що середня енергія системи тіл до взаємодії (W1) дорівнювала
225Дж, а після взаємодії (W2) – 243Дж. Оцініть відносну похибку
експерименту.
Методичні рекомендації
МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ
1. Похибки вимірювань. Абсолютна та відносна похибки вимірювання
Під час вимірювання будь-якої фізичної величини зазвичай виконують
три послідовні операції:
1) вибір, перевірка й встановлення приладів;
2) фіксування показань приладів;
3) обчислення шуканої величини за результатами вимірювань, оцінка
похибки.
Значення будь-якої фізичної величини, що одержується в результаті
замірювання, визначається лише наближено. Під час її вимірювання тим
самим приладом в однакових умовах ми будемо отримувати серію різних
значень. Цей набір значень розташовується в певному числовому
інтервалі (A1, A2). Розкид значень усередині такого інтервалу називають
похибкою вимірювань.
Ø Похибка вимірювання — оцінка відхилення величини вимірюваного
значення величини від Ті справжнього значення. Похибка вимірювання є
мірою точності вимірювання.
Помилки у вимірюванні фізичних величин поділяють на два класи:
випадкові похибки й систематичні похибки.
Випадкові похибки зобов’язані своїм походженням ряду причин, дія
яких неоднакова в кожному досліді й може бути не врахована. Випадкова
похибка — похибка, що змінюється (за величиною та за знаком) від
вимірювання до вимірювання. Випадкові похибки можуть бути пов’язані:
• з недосконалістю приладів (тертя в механічних приладах і т. п.);
• тряскою в міських умовах;
• з недосконалістю об’єкта вимірювання (наприклад, під час
вимірювання діаметра тонкого дроту, який може мати не зовсім круглий
перетин у результаті недосконалості процесу виготовлення);
• з особливостями самої вимірюваної величини.
Припустимо, що використовуючи ту ж саму апаратуру і той самий метод
вимірювання, визначили Nвимірювань величини х і отримали N значення, де
величина х1 - результат першого вимірювання, х2 — другого, xN — N -го
виміру.
Щоб проаналізувати результати, необхідно відповісти на два запитання:
• Як знайти найбільш імовірне значення вимірюваної величини?
• Як визначити випадкову похибку через вимірювання? Відповідь на ці
запитання можна знайти в теорії ймовірностей.
Найбільш вірогідне значення вимірюваної величини (хвим) дорівнює
середньому арифметичному значень, отриманих у результаті вимірів:
випадкова похибка — середня помилка, отримана в результаті всіх
вимірювань, обчислюється за формулою:
Ø Систематична похибка — похибка, що змінюється в часі,
підпорядковуючись певному закону.
Систематичні похибки можуть бути пов’язані з помилками приладів
(неправильна шкала, калібрування і т. п.),які не враховувалися
експериментатором.
Щоб правильно оцінити точність експерименту, необхідно врахувати як
систематичну похибку, яка є результатом роботи приладу, так і випадкову
похибку, зумовлену помилками вимірювань. Цю сумарну похибку називають
абсолютною похибкою вимірювання.
Сама по собі абсолютна похибка не розкриває якість вимірювання. Тому
є сенс говорити про відносну похибку.
Відносна похибка характеризує якість вимірювання й дорівнює
відношенню абсолютної похибки до середнього значення вимірюваної
величини. Відносну похибку іноді називають точністю. Найчастіше відносну
похибку визначають у відсотках.
2. Як визначають абсолютну та відносну похибки непрямих вимірювань
Багато фізичних величин неможливо виміряти безпосередньо, їх
непряме вимірювання має два етапи. Спочатку вимірюють величини х, у, z,
які можна виміряти методом прямих вимірювань, а потім, використовуючи
значення вимірювань х, у, z обчислюють шукану величину f. Нижче в
таблиці виведено формули обчислення відносної похибки для деяких
Объяснение:
функцій
