Лебідка рівномірно піднімає вантаж масою 200 кг на висоту 3 м за 5 с. Чому дорівнює потужність лебідки?

ответ:Для виміру температури повітря використовують звичайні, максимальні, мінімальні, парні і електричні термометри і термографи.

Звичайним термометром (ртутним або спиртним) визначають температуру повітря тільки в даний момент часу. Шкали цих термометрів мають ділення 0,2; 0,5; 1. При вимірі в кожній знімають два свідчення з інтервалом 5...7 хвилин, які мають бути однаковими. Прилад слід тримати за верхню частку на максимально можливому віддаленні від себе.

Максимальний термометр (медичний) служить для встановлення найвищої температури за весь період У термометрі є звуження капіляра разом з'єднання його з резервуаром, за рахунок чого ртутний стовпчик фіксується в досягнутій крапці, не опускаючись. Для проведення подальших вимірів термометр необхідно сильно струсити, щоб ртуть з капіляра до з'єднання її з ртуттю в резервуарі.

Мінімальний термометр використовують для встановлення найбільш низької температури в приміщенні між проміжками Усередині капіляра є скляний штифтик, який вільно рухається, він і фіксує мінімальну температуру. Для проведення наступних вимірів термометр слід злегка підняти резервуаром вгору, щоб штифтик дійшов до поверхні стовпчика спирту, і покласти його горизонтально.

Парний термометр використовують для виміру достеменної; температури в приміщеннях, які мають джерела значних теплових випромінювань (сушильні, котельні, ковальські цехи). При вимірах температури в таких приміщеннях свідчення термометрів описаних типів не можуть відповідати дійсній температурі повітря, оскільки вони показують тільки температуру поверхні самого термометра, який нагрівається тепловим випромінюванням .

Парний термометр складається з двох термометрів, в одному з яких резервуар посріблений, а біля|в| іншого зачорнений. Тому один відбиває основну частку|частину| променевого тепла, а інший поглинає. Дійсна температура повітря (°С) визначається за формулою:

Объяснение:

Продукты дегазации вулкана Килауэа (он находится на острове Гавайи и
является одним из самых активных на земном шаре вулканов) состоят из 71%
водяного пара, 13% углекислого газа, 5% азота, 9% двуокиси серы, а
также некоторых других примесей. Судя по этим данным, которые считаются
достаточно показательными не только для Земли, но и для других планет
земной группы, вторичные атмосферы Венеры, Земли и Марса должны, были
состоять в основном из углекислого газа и водяного пара. На Земле пары
воды имели возможность конденсироваться во вторичной атмосфере и
выпадать на поверхность в виде дождя, и в результате этого медленно, но
необратимо формировался современный Мировой океан. На Венере вследствие
ее близкого положения к Солнцу происходил быстрый разогрев атмосферы,
при котором вода не могла существовать в жидком состоянии, и если на
этой планете и был когда-то первичный океан, то он быстро испарился. На
удаленном от Солнца Марсе низкая температура поверхности
частичному оледенению планеты, и там также не мог образоваться океан.
Климатологи доказали, что если бы Земля была ближе к Солнцу на
расстояние, равное всего 5% современного, она не избежала бы участи
Венеры и имела бы тяжелую углекислую атмосферу и очень высокую
температуру поверхности. При удалении Земли от Солнца на расстояние,
равное 1%, возникли бы условия, близкие к марсианским, за тем лишь
исключением, что оледенение Земли было бы полным. Это ли не впечатляющее
доказательство уникальности жизни на Земле? !

Очень большую
роль в становлении земной атмосферы сыграл Мировой океан. Если
химический состав атмосфер Венеры и Марса остался таким же, как и 3 –
3,5 миллиарда лет назад, то на Земле сформировалась совершенно новая,
уже третья по счету, кислородно-азотная атмосфера. Как же это произошло?
Прежде всего, Мировой океан - прекрасный поглотитель углекислого газа.
Мощные геологические пласты известняка и мела, которые находят на суше
повсеместно, - это отложения карбонатов на дне древних морей,
образовавшиеся вследствие растворения углекислого газа в морской воде и
соединения его с кальцием. Если превратить весь углерод, который имеется
в известняковых отложениях Земли, в углекислый газ, то его получится
ровно столько, сколько в настоящее время содержится в атмосфере Венеры, и
это является одним из доказательств идентичности вторичных атмосфер
рассматриваемых планет. Океаны Земли «выкачали» почти весь СО2 из
атмосферы.

Именно в океане зародилась жизнь. Около 2 миллиардов
лет назад в верхних слоях океанской толщи появились простейшие
одноклеточные - органеллы, предки нынешних синезеленых водорослей,
которые стали снабжать атмосферу кислородом. Так было положено начало
самому замечательному на Земле биохимическому процессу - фотосинтезу.
Благодаря этому процессу сформировался весь наличный кислород атмосферы,
причем особенно интенсивное поступление фотосинтетического кислорода
началось около 600 миллионов лет назад, когда на голые палеозойские
скалы выбрались из моря первые растения.
Как то так:)