міжнародна система одиниць (сі) (міжнародна абревіатура si з фр. système international d'unités) — сучасна форма метричної системи, збудована на базі семи основних одиниць[1]. сі є найуживанішою системою одиниць при проведенні вимірювань та розрахунків в різних галузях науки, техніки, торгівлі тощо.
у 1960 11-ю генеральною конференцією з мір та ваг міжнародна система одиниць сі була рекомендована як практична система одиниць для вимірювань фізичних величин. головна мета впровадження такої системи — об'єднання великої кількості систем одиниць (сгс, мкгсс, мкс тощо) з різних галузей науки й техніки та усунення труднощів, пов'язаних з використанням значної кількості коефіцієнтів при перерахунках між ними і створенням великої кількості еталонів для забезпечення необхідної точності. переваги сі забезпечують підвищення продуктивності праці проектантів, виробників, науковців; спрощують та полегшують навчальний процес, а також практику міжнародних контактів між державами.
міжнародна система одиниць сі складається з набору одиниць вимірювання та набору кратних і часткових префіксів до них. система також визначає стандартні і позначення для одиниць та правила запису похідних одиниць.
система сі не є незмінною, вона є набором стандартів, в якому створюються одиниці виміру та коригуються їхні визначення згідно з міжнародними залежно від рівня сучасного розвитку вимірювальних технологій.
Наблюдения отличаются от эксперимента тем, что во время наблюдений мы следим за различными явлениями, происходящими в природе. Делаем предположения, выводы. А вот проверяем мы правильность своих предположений и выводов или во время наблюдения за другими аналогичными явлениями природы, но чаще во время экспериментов, опытов, где такие же явления мы создаем искусственно ( чаще в лабораторных условиях с использованием оборудования). Там возможно все точно измерить и сравнить с нашими предположениями.
Итак. Общее: наблюдения, предположения, измерения, расчеты, выводы. Различие: наблюдения за природными явлениями и за явлениями, созданными искусственно с определенной целью и чаще с использованием оборудования.
Аристотель из наблюдений сделал вывод, что легкие тела падают медленнее. Мы тоже говорим: упал камнем вниз, а не перышком или листочком дерева. Это не вызывало сомнений 2000 лет. Никто и не подумал проверить. Это самое долгое заблуждение в науке!
Только итальянский физик Галилео Галилей, живший в конце 16 - начале 17 веков, решил это проверить. Он придумал эксперимент: бросать с пизанской башни одновременно шары разной массы. От маленьких до огромных. Ядра пушек и даже пули. Вывод: время падения с одной высоты НЕ ЗАВИСИТ ОТ МАССЫ ТЕЛ, если им не мешать (это о сопротивлении воздуха).
Предлагаю эксперимент. Возьмите тетрадный листок и отпустите его, встав на стул. Наблюдайте за падением. Теперь сильно скомкайте листок и так же его отпустите. Ну, как? Изменилась ли масса листка? НЕТ! А время падения? Вот это и есть эксперимент на кухне)) И какой же вывод вы сделаете? Не спешите. Здесь падение тел одинаковой массы. Вспомните еще прыжки с закрытым и открытым парашютом. Что общего?
