Какое количество теплоты понадобится для того чтобы испарить 100 грамм аммиака при температуре кипения. Удельная теплота парообразования аммиака 1,4 МДж/кг.​

Конвекція – це здатність переносити тепло потоками речовини. Дане явище існує як в рідинах, так і в газах і в сипучому середовищі.

Конвекція буває природною, що має на увазі мимовільне виникнення при нерівномірним тепловим навантаженням. Нижні частки нагріваючись і полегшуючись рухаються вгору, а верхні навпаки, формується процес перемішування, який повторюється знову і знову.

При виконанні деяких умов самоперемішування перетворюється в структурні вихори з умовно правильними ґратами у вигляді конвекційних осередків. Конвекція підрозділяється на:

турбулентну;
ламінарну.
Прикладами конвекції в природі є хмари і їх формування.

Рух тектонічних плит і гранулювання на Сонці – це теж природна конвекція в природі. Штучна конвекція пов’язана з переміщенням частинок, викликаним примусовими діями ззовні. Примусова конвекція застосовується, якщо ефекту природної недостатньо. Наприклад:

рух лопатей вентиляційних приладів;
робота насосного обладнання;
перемішування речовин віночком і т. д.
Через виникнення конвекція підрозділяється на:

стресову;
гравітаційну;
термокапілярну;
магнітну;
термодинамічну.
Найпопулярнішим є поширення конвекції в рідких і газоподібних середовищах описав Буссінеска. Наприклад, під капілярною конвекцією слід розуміти явище в рідкому середовищі, коли на її вільну поверхню впливають перепади напруги, скажімо, зміна температури води.

При цьому інтенсивність термокапілярної конвекції мала і у звичайному житті визнається несуттєвою. Але в космічному просторі завдяки даному виду конвекції в судинах виникають рухи. У природі природна конвекція буває в нижніх шарах Землі, в її надрах, в безодні океану. Вплив при цьому обумовлено архімедовою силою, коли відмінність в щільності нагрітої і холодної речовин змушує переміщатися їх частки в напрямку, протилежному дії сили тяжіння. Результатом такого руху є те, що поступово температура речовини вирівнюється. Якщо тепло підведене стаціонарно, то конвекційні потоки також будуть стаціонарними. А інтенсивність їх завжди обумовлена температурним розходженням в шарах.

Вскоре после открытия нейтрона Андерсон ( 1932) открыл новую частицу - позитрон.  

  Вскоре после открытия нейтрона физики получили убедительное ( хотя и косвенное) доказательство существования нейтрино.

Вслед за открытием нейтрона Д. Д. Иваненко и независимо В.  

  Сразу же после открытия нейтрона Д. Д. Иваненко и Е. Н. Га-пон высказали гипотезу о том, что ядра атомов состоят только из протонов и нейтронов. Этим решалась азотная катастрофа, становился понятным малый магнитный момент ядер, а также вывод о четном числе элементарных частиц в ядре азота: согласно этой гипотезе, ядра N14 содержат 7 протонов и 7 нейтронов.  

  Сразу же после открытия нейтрона Д. Д. Иваненко и Е. Н. Га-пон высказали гипотезу о том, что ядра атомов состоят только из протонов и нейтронов.  

  Почти вслед за открытием нейтрона Д. Д. Иваненко сформулировал гипотезу о протонно-нейтронном строении ядра, подробно развитую В. Эта гипотеза, очень быстро получившая всеобщее признание, явилась основой для создания современной теории атомного ядра. Согласно современным представлениям, массовое число Л ядра представляет собой общее число частиц - протонов и нейтронов, находящихся в ядре. Заряд ядра Z определяет число протонов в ядре, а следовательно, разность Л - Z N дает число нейтронов, содержащихся в ядре данного изотопа.

   С точки зрения принципиальной открытие нейтрона имеет чрезвычайно большое значение. Оно показало несостоятельность электрической картины строения вещества, которая еще очень недавно безраздельно господствовала в физике, вернее, оно установило границы круга применимости соответствующих представлений. Конечно, в той области, на основе изучения которой создалась электрическая картина строения вещества - в области атомных и электронных явлений - в этой области она продолжает сохранять свою значимость, ибо взаимодействие электронов с ядром, так же как и электронов друг с другом, целиком определяется электрическими силами. Более того, ввиду малости размеров ядра по сравнению с размерами атомов при рассмотрении большинства физических и химических процессов ядро можно трактовать просто как электрический заряд, ибо структура ядра в большинстве случаев на этих процессах не сказывается.