1.найти мощность, потребляемую четвертой лампой если r1 = 12 ом, r2 = 24 ом, r3 = 3 ом, r4 = 6 ом, а амперметр показывает 1 а !

Наноробот — технологія створення машин або роботів, розмір яких дорівнює або близький до мікроскопічного.

Наномашини знаходяться значною мірою, у фазі дослідження і розвитку.  Ймовірно, що коли вони будуть побудовані, то їх будуть використовувати в медицині.

Основні сфери застосування нанороботів

Можливості застосування нанороботів практично безмежні. наприклад:

Лікування раку. Виявляти і знищувати ракові клітини більш точно і ефективно.

Механізм доставки ліків. Будувати механізми цільової доставки ліків для контролю і запобігання захворювань.

Медична візуалізація. Створення наночастинок, які збираються в певних тканинах і потім сканують тіло в процесі магнітно-резонансної томографії – це могло б виявити такі проблеми, як діабет.

Нові пристрої зондування. З практично безмежними можливостями налаштовувати зондувальні і скануючі характеристики нанороботів, ми могли б відкрити для себе наші тіла і більш ефективно вимірювати світ навколо нас.

Пристрої зберігання інформації. Біоінженер і генетик з Гарвардського інституту Вісса успішно зберіг 5,5 петабіт даних – близько 700 терабайт – в одному грамі ДНК, перевершивши попередній рекорд щільності даних в ДНК в тисячу разів.

Нові енергетичні системи. Нанороботи можуть зіграти певну роль в розробці більш ефективної системи використання поновлюваних джерел енергії. Або вони могли б зробити наші сучасні машини більш енергоефективними таким чином, що ті будуть потребувати в меншій кількості енергії для роботи з колишньою ефективністю.

Надміцні метаматеріали. В області метаматеріалів проводиться багато досліджень. Група з Каліфорнійського технологічного інституту розробила новий тип матеріалу, що складається з нанорозмірних розпірок, подібних розпіркам Ейфелевої вежі, який став одним з найміцніших і легковажних в історії.

Мало кто догадывается, что пробы грунта и породы, которые привезли астронавты США с Луны, до сих пор полностью не исследованы и даже в наше время могут дать очень неожиданные и обнадеживающие результаты. Именно такая ситуация и произошла совсем недавно, во время изучения очередной пробы магматического грунта, которую доставил «Аполлон-17″.
Выяснилось, что лунная магма довольно сильно (относительно других пород) насыщена водой. Вода находится в запечатанном состоянии, внутри твердых кристаллов. Это удалось узнать после того, как взяли несколько ионных микропроб. В них и обнаружили кристаллы с водой. Самый крупный кристалл обладает размером примерно в 30 мкм (микрометров). При этом, количество H2O в кристаллах составляет 615-1410 единиц на миллион единиц. Магма из других районов Луны вполне прозаична и не обладает такими показателя содержания воды. В других пробах магматического грунта воды в 100 раз меньше, чем в данной. По содержанию воды необычную пробу можно сравнить с верхними слоями земной мантии.
Но самое интересное не это. Такие результаты опровергают гипотезу об образовании Луны от столкновения нашей планеты с 2-мя крупными небесными телами, сравнимыми по размеру с Марсом. Ведь, в таком случае поверхность Луны должна была очень сильно разогреться. А это в, свою очередь, повлияло бы на то, что вся вода просто испарилась бы в космическое пространство. Впрочем, некоторые ученые уже высказались, что нагрев оказался существенно выше предполагаемого. Это вызвало переход в газообразное состояние твердых пород и формирование некоего подобия временной атмосферы. Таким образом, часть влаги задержалась и осела в связанном состоянии. Но эту гипотезу еще нужно доказать, проведя сложные расчеты.
Кроме этого, вода могла появиться и от падения на Луну крупного влагосодержащего астероида, который привел к локальному нагреву почвы и позволил связать всю, содержащуюся в нем, влагу. Правда, в таком случае должны быть видны некоторые особенности, как в составе полученной с Аполлон-17″ пробы грунта, так и на самом лике Луны. А этого не зафиксировано