Не завадило б згадати, що у всі часи багатство мови і ораторське мистецтво йшли поряд. У суспільстві, в якому зневажається істинне красномовство, панує риторика, ханжество слова і банальна базіканина (А. Чехов).
Україна дорога і близька моєму серцю. Я люблю її літературу, музику, прекрасні пісні, повні чаруючої мелодії. Я люблю український народ, який дав світові такого титана, як Тарас Шевченко (А. Чехов).
У Кизилкумах з давніх-давен і понині росте верблюжа колючка. А є ще перекотиполе... Так ось, корені колючки, простягнуті до води, досягають метрів сорока... Коли піднімаються бурі і гонять хмари піску, безкореневе перекотиполе мчиться під вітром, котиться по степу туди-сюди, а верблюжа колючка, ніби й нічого не сталося, завжди на звичному місці. Така сила кореня. І людині з юних літ погано, якщо в неї нема коренів. У кожної людини обов’язково повинні бути, крім батьків, чотири корені, як чотири матері: рідна земля, рідна історія, рідна культура, рідна мова. Коли любиш свій корінь, цінуєш його, — тоді розумієш біль і любов всіх і всього, проймаєшся таким же почуттям і до іншої культури, до іншої історії (М. Шаханов).
Якщо кожного громадянина нашої країни ми вважаємо людиною державною, то й мова кожного народу мусить охоронятися державою, захищатися від занепаду й зникнення (В. Яворівський).
Людина без національного заземлення — перекотиполе або й пил на вітрах історії... Лише людина, котра несе в собі історичний досвід народу, його духовну культуру, його мо-ральність і мову, але яка пам’ятає про те, що народ завше інтернаціональний, — тільки така людина здатна бути Особистістю (В.
Объяснение:
