ответ:Для виміру температури повітря використовують звичайні, максимальні, мінімальні, парні і електричні термометри і термографи.
Звичайним термометром (ртутним або спиртним) визначають температуру повітря тільки в даний момент часу. Шкали цих термометрів мають ділення 0,2; 0,5; 1. При вимірі в кожній знімають два свідчення з інтервалом 5...7 хвилин, які мають бути однаковими. Прилад слід тримати за верхню частку на максимально можливому віддаленні від себе.
Максимальний термометр (медичний) служить для встановлення найвищої температури за весь період У термометрі є звуження капіляра разом з'єднання його з резервуаром, за рахунок чого ртутний стовпчик фіксується в досягнутій крапці, не опускаючись. Для проведення подальших вимірів термометр необхідно сильно струсити, щоб ртуть з капіляра до з'єднання її з ртуттю в резервуарі.
Мінімальний термометр використовують для встановлення найбільш низької температури в приміщенні між проміжками Усередині капіляра є скляний штифтик, який вільно рухається, він і фіксує мінімальну температуру. Для проведення наступних вимірів термометр слід злегка підняти резервуаром вгору, щоб штифтик дійшов до поверхні стовпчика спирту, і покласти його горизонтально.
Парний термометр використовують для виміру достеменної; температури в приміщеннях, які мають джерела значних теплових випромінювань (сушильні, котельні, ковальські цехи). При вимірах температури в таких приміщеннях свідчення термометрів описаних типів не можуть відповідати дійсній температурі повітря, оскільки вони показують тільки температуру поверхні самого термометра, який нагрівається тепловим випромінюванням .
Парний термометр складається з двох термометрів, в одному з яких резервуар посріблений, а біля|в| іншого зачорнений. Тому один відбиває основну частку|частину| променевого тепла, а інший поглинає. Дійсна температура повітря (°С) визначається за формулою:
Объяснение:
ответ:
афродита дарит счастье тому, кто верно служит ей. так, дала она счастье кипрскому художнику пигмалиону. пигмалион ненавидел женщин и жил уединенно, избегая брака. однажды сделал он из блестящей белой слоновой кости статую девушки необычайной красоты. как живая, стояла эта статуя в мастерской художника. казалось, она дышит; казалось, что вот-вот она задвигается и заговорит. целыми часами любовался художник своим произведением и полюбил, наконец, созданную им самим статую. он дарил ей драгоценные ожерелья, запястья и серьги, одевал ее в роскошные одежды, украшал голову венками из цветов. как часто шептал пигмалион:
- о, если бы ты была живая, если бы могла отвечать на мои речи, о, как был бы я счастлив!
но статуя была нема.
наступили дни празднества в честь афродиты. пигмалион принес богине любви в жертву белую телку с рогами; он простер к богине руки и с мольбой прошептал:
- о, вечные боги и ты, златая афродита! если вы можете дать все молящему, то дайте мне жену, столь же прекрасную, как та статуя девушки, которая сделана мной самим.
пигмалион не решился просить богов оживить его статую, он боялся прогневать такой просьбой богов-олимпийцев. ярко вспыхнуло жертвенное пламя перед изображением богини любви афродиты; этим богиня как бы давала понять пигмалиону, что боги услышали его мольбу.
вернулся художник домой. он подошел к статуе и - о, счастье, о, радость! статуя ожила! бьется ее сердце, в ее глазах светится жизнь. так дала богиня афродита красавицу-жену пигмалиону.
объяснение:
