Ви, мабуть, вже не раз чули, що у космосі не чутно жодних звуків. Все тому, що космос – це вакуум, а наші органи слуху сприймають коливання повітря. Але це не зовсім так.
Всесвіт багатий на різноманітні космічні об’єкти: планети, зірки, газові хмари, космічний пил. Всі вони в певній мірі випромінюють енергію та створюють звукові хвилі, які не сприймають наші вуха. Ми здатні чути звукові коливання у діапазоні від 16 до 20000 Гц, а у космосі існують ще й інфразвуки (нижче 20 Гц) від електромагнітних хвиль, які можна вловити антеною, посилити та передати на динамік.
Звуки чорної діри
А ось як виглядають брижі міжзіркового газу, утворені звуковими хвилями надмасивної чорної діри.
Цей знімок зробив космічний рентген-телескоп Chandra від NASA. Астрофізики кажуть, що брижі на фото – сліди наднизькочастотних звукових хвиль. Гарячий, намагнічений газ, обертаючись навколо чорної діри, створює потужне електромагнітне поле. Воно випромінює величезні струмені енергії, які утворюють глибокі космічні звукові хвилі.
Стогін Землі
Щоразу, коли на Землі відбувається зміщення кори, низькочастотні звуки вириваються у Всесвіт, що схоже на «стогін» планети. При сильному землетрусі інфрачервоні хвилі дістаються самого краю космосу.
Перші звуки Всесвіту
Почути, як звучать перші 760 тисяч років Всесвіту після Великого вибуху ви можете на відео нижче.
Джон Крамер, фізик із Вашингтонського університету, відтворив найстарший звук Всесвіту, що народжується. Низькочастотні коливання були помножені у 1026 разів, щоб ми їх почули.
Тож, так, це правда - ніхто не почує ваш галас у космосі. Але існуює дивовижне міжзіркове середовище із своїми електромагнітними звуковими коливаннями, які ми можемо досліджувати та ігати.
Объяснение:
Тож, так, це правда - ніхто не почує ваш галас у космосі. Але існуює дивовижне міжзіркове середовище із своїми електромагнітними звуковими коливаннями, які ми можемо досліджувати та ігати.
же древнейшие люди думали, что вся жизнь на Земле порождена и неразрывно связана с Солнцем. В религиях самых разных населяющих Землю народов, одним из самых главных богов всегда был бог Солнца, дарующий животворящее тепло всему сущему.
Действительно, количество энергии, поступающей на Землю от ближайшей к нам звезды, огромно. Всего за три дня Солнце посылает Земле столько энергии, сколько содержится ее во всех разведанных нами запасах топлива! И хотя только третья часть этой энергии достигает Земли — остальные две трети отражаются или рассеиваются атмосферой, — даже эта ее часть более чем в полторы тысячи раз превосходит все остальные, используемые человеком источники энергии, вместе взятые! Да и вообще все источники энергии, имеющиеся на Земле, порождены Солнцем.
В конечном счете именно солнечной энергии человек обязан всеми своими техническими достижениями. Благодаря солнцу возникает круговорот воды в природе, образуются потоки воды, вращающей водяные колеса. По-разному нагревая землю в различных точках нашей планеты, солнце вызывает движение воздуха, тот самый ветер, который наполняет паруса судов и вращает лопасти ветряных установок. Все ископаемое топливо, используемое в современной энергетике, ведет свое происхождение опять же от солнечных лучей. Это их энергию с фотосинтеза преобразовали растения в зеленую массу, которая в результате длительных процессов превратилась в нефть, газ, уголь.
Нельзя ли использовать энергию солнца непосредственно? На первый взгляд это не такая уж сложная задача. Кто не пробовал в солнечный день при обыкновенной лупы выжигать на деревянной дощечке картинку! Минута, другая — и на поверхности дерева в том месте, где лупа собрала солнечные лучи, появляется черная точка и легкий дымок. Именно таким образом один из самых любимых героев Жюля Верна, инженер Сайрус Смит, выручил своих друзей, когда у них, попавших на таинственный остров, погас костер. Инженер сделал линзу из двух часовых стекол, пространство между которыми было заполнено водой. Самодельная «чечевица» сосредоточила солнечные лучи на охапке сухого мха и воспламенила его.
Этот сравнительно нехитрый получения высокой температуры люди знали с глубокой древности. В развалинах древней столицы Ниневии в Месопотамии нашли примитивные линзы, сделанные еще в XII веке до нашей эры. Только «чистым» огнем, полученным непосредственно от лучей солнца, полагалось зажигать священный огонь в древнеримском храме Весты.
Интересно, что древними инженерами подсказана и другая идея концентрации солнечных лучей — с зеркал. Великий Архимед оставил нам трактат «О зажигательных зеркалах». С его именем связана поэтическая легенда, рассказанная византийским поэтом Цецесом.
