Встановлення факту існування античастинок-позитронів, антинейтронів, антипротонів — привело до нової проблеми-проблеми антиречовини. Відкриття антипротона дало можливість висловити припущення, що антипротон може захоплювати на зовнішню орбіту позитрон і утворювати «антиатом», аналогічний до атома Гідрогену, з тією лише різницею, що позитивні й негативні заряди міняються місцями. З антипротонів і антинейтронів можуть утворюватися «антиядра»
й інших елементів, які, захопивши на зовнішню орбіту відповідну кількість позитронів, утворюють антиатоми цих елементів. Сукупність таких антиатомів утворює антиречовину .
Ці припущення дістали експериментальне підтвердження. На сьогодні одержано важкий антиводень (антидейтерій), антигелій і антитритій.
Властивості антиречовини нічим не відрізняються від властивостей звичайної речовини, але разом речовина й антиречовина існувати не можуть взаємодіючи, атоми речовини й антиречовини зникають, перетворюючись у фотони та інші частинки. При такому перетворенні дефект маси досягає максимуму і виділяється максимально можлива, згідно з законом взаємозв'язку маси й енергії, кількість повної енергії 2mcІ, де m — маса однієї частинки. Таким чином, антиречовина є найбільш досконалим, найбільш «калорійним» паливом. Але це паливо необхідно не лише навчитися добувати, а й зберігати, оскільки воно має бути старанно ізольоване від звичайної речовини. Чи зможе людство успішно розв’язати цю проблему, покаже майбутнє.
Вчені припускають можливість існування окремих зір, а можливо, й цілих зоряних систем (галактик), які складаються з антиречовини , — антисвітів. Зустріч у світовому просторі зірок з двома типами речовини закінчилося б гігантським вибухом, зумовленим спільним зникнення атомів і антиатомів-перетворенням їх у фотони та інші частинки.
Частинки нейтрино характеризуються величезною проникаючою здатністю: одна така частинка може пройти крізь шар сталі товщиною в діаметр нашої галактики. Також вдається зафіксувати окремі взаємодії антинейтрино з атомами речовини. Такі взаємодії зрідка гаються поблизу атомних реакторів, які випромінюють дуже сильні нейтринні потоки.
В останні роки високого розвитку досягла астрономія. Появилися нові розділи астрономії: радіо-і рентгеноастрономія, нейтринна астрономія. Відкриті нові космічні об'єкти — радіозірки, квазари, пульсари і т. д. Загальноприйнятим стало відкриття пульсарів як нейтронних зірок, деякі з них являються залишками вибухів понад нових зірок, як знаменитий пульсар в центрі Крабовидної туманності .
гається розвиток нейтринної астрономії. Великі маси речовини, здатними взаємодіяти з антинейтрино, містяться в балонах під горою Андирчі в Баксанській ущелині на Кавказі так, щоб можна було зафіксувати частинки, які пройшли через товщину Землі. Це робиться для того, щоб виключити випадкові взаємодії з частинками космічних променів. Потоки нейтрино несуть інформацію із тих місць, де вони зародилися. Це, як правило, внутрішній вміст зірок, в тому числі Сонця. Світло, що досягає поверхні Землі через 8,5 хв, випускається поверхнею нашого світила. Антинейтрино, що випускається і з надр Сонця, досягає Землі менше ніж за 9 хв, не взаємодіючи по дорозі ні з чим. Біля 10% енергії, що випромінюється Сонцем, забирає антинейтрино. На поверхні Землі густина потоку антинейтрино повинна дорівнювати 10 частинок/(смІ с). Поки-що зафіксувати таке випромінювання не вдалося.
В наш час відомими нам закономірностями не можна пояснити інтенсивність випромінювання квазарів, які ми гаємо, не все зрозуміло в процесах утворення чорних дірок, не знайдено на досліді антинейтринне випромінювання Сонця, яке повинно супроводжувати термоядерну реакцію в надрах нашого світила.
Зміщення спектральних ліній доказує, що галактики розбігаються, чим дальше від нас галактика, тим більша її швидкість зникнення. Причини розбігання ми не знаємо, але існує думка, що колись всі галактики почали розбігатися з однієї точки. Тоді в цій точці повинна була вибухнути якась частинка, енергія якої розподілилася між всіма галактиками, які виникли внаслідок цього вибуху. Так наука про макрокосмос — астрономія — поєднується з наукою про мікрокосмос — фізикою елементарних частинок .
Цікавим являється питання про модель нашої Вселеної: чи припиниться коли-небудь розбігання галактик і чи воно буде продовжуватися вічно? Іншими словами, чи справедлива модель пульсуючої Вселеної? Існує гіпотеза, що наявність маси спокою у всіх нейтрино робить середню густину Вселеної достатньою для існування пульсуючої Вселеної.
Объяснение:
