2. определите объекты, с координат.
таблица 1
№ координаты объекты
1 06° ю.ш. 105° в.д.
2 28° с.ш. 83° в.д.
3 53° с.ш. 107° в.д.
a. нанесите на контурную карту объекты таблицы 1, применяя
условные знаки.

Рослини Магнолія, Секвоя, Карликова береза, Бук американський, акація, Опунція, Агава. Твариний світ Фауна більшої, позатропічної частини мате­рика має значну схожість з фауною аналогічних частин Євразії. Характерні тварини тундрової зони — північний олень (кариб), білий ведмідь, песець, лемінг, заєць-біляк, біла сова, біла куріпка. Вівцебик зустрічається тільки на півночі Канадського Арктичного архіпелагу, у Ґренландії. Найбільш типові пред­ставники тайги — це лось, олень вапіті, американська куниця, бурий ведмідь, канадська рись, росомаха, бобер, деревний ди­кобраз, ондатра, куниця, червона білка, велика летяга. Чисель­ність тварин, особливо хутрових звірів, різко скоротилася. Ще більш постраждала фауна змішаних і широколистяних лісів, що включала ряд оригінальних видів (наприклад, віргінський олень, скунс, сіра лисиця, червона рись, сіра білка, кріт Зірко­рил, із птахів — вилкохвостий лунь, дика індичка). Частіше зустрічаються ховрахи, землерийки, лісові бабаки.У субтропі­ках, на південному сході материка, зустрічаються представники тропічної фауни — алігатор, кайманові черепахи, ібіси, фламін­го, пелікани, колібрі, каролінський папуга. Значно винищені тварини степів і лісостепів — бізон (зберігся тільки в заповідни­ках), антилопа-вилоріг, олень-мазам (зберігся в горахНайбільш багатий тваринний світ вологих екваторіальних і тропічних лісів. На деревах живуть тварини з чіпкими хвостами — цебуси, або чіпкохвості мавпи (ревуни, капуцини, уа-карі, павукоподібні та ін.), карликовий і чотирипалий мурахоїди, опосуми, чіпкохвості дикобрази, кінкажу, лінивці; безліч дрібних мавпочок сімейства ігрункових. Добре повзають по деревах представники котячих — ягуар, оцелот. Дуже багата орнітофауна (ендемічні тукани, гоацин, гокко, гриф урубу, папуги ара, амазона та інші, численні колібрі — у Південній Америці їх 319 видів). Фауна плазунів — змії (наприклад, удави, отруйні бушмейстери, або суруруку, аспіди, карарака), ящірки (ігуани, сцинки, ядозуби), деревні земноводні та особливо комахи — фауна метеликів одна з найбагатших у світі; жуків — 100 тис. видів (у т.ч. кукухо і вусаньтитан довжиною до 15 см). У водоймах живуть ламантини, річковий дельфінів, ендемічні анаконди, каймани, хижа піранья, електричний вугор (близько 2000 видів риб — третина прісноводної фауни світу).), койот, лисиця прерій; чисельні гризуни (ховрашки, лугові собачки), степові тхори, борсук, мішковий пацюк і птахи (земляна сова, луговий тетерев та ін.). Для гірничо-лісових ландшафтів Кор­дильєр характерні товсторіг, або сніжний баран, ведмідь грізлі (зберігся на Алясці). На пустельних-степових плоскогір’ях чис­ленні плазуни, у тому числі отруйні — гримуча змія і ящірка ядозуб; ящірка фринозома, степовий удав і деякі інші. У Цен­тральній Америці, Вест-Індії, зокрема на півдні Мексикансько­го нагір’я, переважають тропічні тварини, у тому числі півден­ноамериканські — броненосці, мавпи, кажани, колібрі, папуги, черепахи, крокодили, ящірки та ін.На території Північної Америки створено 55 національних парків (у тому числі 19 у Канаді, 27 у СІЛА, 6 у Мексиці і 3 на Кубі), в яких поєднуються охорона флори та фауни і добре розвинутий туризм. Найбільш відомі національні парки: Єллоустонський, Великий Каньйон, Йосемітський, Банф, Джаспер, Секвоя.А Пд Америки 

Возможно, произведение было задумано еще в конце 60-х годов XIX века, но к работе над ним Жюль Верн приступил только в середине семидесятых годов. Первоначально роман носил название «Солнечный мир». Писатель прерывал работу над этим романом в начале 1875 года, чтобы довести до конца роман «Михаил Строгов». Роман был окончен летом 1876 года.

Изначально автор намеревался рассказать о столкновении с Землей кометы, ядро которой состояло из «теллурида золота». Падение подобного объекта привело бы к полному обесцениванию золота и краху капитализма. Издатель Этцель не мог допустить подобного развития сюжета – он назвал замысел «нереальным» и настоял на изменении сюжета. Четверть века спустя Жюль Верн вернется к этой идее в романе «Болид».

Первая публикация романа – в журнале Этцеля «Magasin d’Éducation et de Récréation» с 1 января по 15 декабря 1877 года, под заглавием «Гектор Сервадак. Путешествия и приключения в околосолнечном мире» («Hector Servadac. Voyages et Aventures à travers le monde solaire»). Во время публикации Этцель получил письмо от главного раввина Парижа, в котором тот выражал недовольство выведенным в романе образом немецкого еврея Хаккабута, и отмечал что «такие материалы не должны появляться в издании для молодых людей». Этцель и Верн написали ответное письмо с обещанием внести изменения в последующие издания.

В отдельном издании роман (под тем же заглавием) первоначально был выпущен в двух книгах, первая – 19 июля, и вторая – 7 ноября 1877 года

Объяснение: