ответ:І справді цікаве питання, хоча якщо прийняти до уваги гіпотезу, буцімто саме з Африки пішло людство, то тоді питання це втрачає свій сенс, бо Африка була відома завжди. І дійсно північна Африка, а саме давня єгипетська цивілізація стоїть у витоків нашої сучасної європейської цивілізації – саме з давнього Єгипту черпали своє натхнення античні греки, які створили не менш прекрасну культуру, яку потім у них перейняли римляни. Але здавна була відома лише Північна Африка, в той час як решта чималих територій цього континенту на протязі довгих віків були покриті пеленою невідомості.
Першими європейцями, які потрапили далі, ніж територія Північної Африки були португальці, отже їх можна і вважати першовідкривачами африканського континенту. У 1415 р. кораблі Генріха Мореплавця досягли мису Боядора (Західна Африка), а через 19 років, у 1434 р. ще один португальський мореплавець Жиль Еанес проплив ще далі, минувши мис Боядора, до слова дуже небезпечний через чисельні рифи то водовороти, на яких загинуло чимало кораблів.
У 1484 році португальський мореплавець Дієго Као першим з європейців перетнув екватор та доплив до Південної Африки. Його справу продовжив Бартоломео Діас, який у 1486 вперше обігнув Африку, відкрив мис Доброї Надії (найпівденіша точка Африки), потрапив у Східну Африку. Побережжя Східної Африки після нього на протязі цілих десяти років досліджував ще один славетний португальський мореплавець – Васко де Гама, який й першим з європейців таки дістався Індії морським шляхом (чого свого часу так хотів досягнути Колумб, а натомість відрив Америку).
Слідом за португальцями дослідженням Африки активно зайнялись англійці, за ними французи, потім німці. Особливо сприяло цьому навіть створення у Лондоні спеціального королівського африканського товариства, яке займалось спорядженням дослідницьких експедицій до Африки. До слова такі експедицій були вельми дорогими, тому їх частенько спонсорували королівські двори Європи.
Оскільки більшість африканських експедицій було зроблено мореплавцями, найкраще вивченими лишались лише прибережні африканські території, в той час як глибина «чорного материку» і далі лишалась terra incognita. Її активним дослідженням зайнялись лишень у 19-му столітті, найбільша заслуга тут належить славетному англійському мандрівнику Давиду Лівінгстону (1813-1873) який у своїх мандрівках першим з людей перетнув Африку із сходу на захід, від Індійського океану до Атлантичного, попутно відривши чимало цікавих місць, як от скажімо, водоспад Вікторія, названий Давидом Лівінгстоном так на честь англійської королеви Вікторії.
Объяснение:
1) В Мировом океане насчитывают около 160 -200 тыс. видов животных и более 10 тыс. видов водорослей.
Прим.: Цифровые значения посмотрите согласно материалам, которые давал ваш преподаватель.
2) К факторам, влияющим на разнообразие жизни в океане относятся: температура воды, наличие питательных веществ, насыщенность кислородом, соленость воды, кол-во света.
3) Наибольшее многообразие жизни в океане достигает на шельфе (прибрежная неглубокая часть океана), т.к. здесь вода насыщена кислородом и достаточное количество света и тепла проникает с поверхности океана.
4) Планктон - разнородные, и, по большей части, мелкие организмы, не сопротивляться течению, поэтому свободно дрейфующие в толще воды.
Медузы – многоклеточные животные, тело которых в значительной части состоит из обводнённой соединительной ткани и по форме напоминает колокол или зонтик. Хоть такое строение и обеспечивает к реактивному движению путём сокращения мышц стенки колокола, тем не менее, даже самые крупные медузы, чьи линейные размеры превышают метр, а масса доходит до нескольких центнеров, не противостоять морским течениям, поэтому их и относят к планктону.
5) В водах умеренного пояса обоих полушарий течения и сильные ветра перемешиванию водных масс и поднятию глубинных вод, обогащению их питательными веществами и кислородом – это приводит к насыщению вод планктоном, который является пищей для многих рыб, соответственно, развиваются и различные виды рыб, поэтому умеренные широты — самые рыбные районы океана. Воды в тропических широтах сильно прогреты, сильно соленые и плохо перемешаны с глубинными водными массами, поэтому и количество живых организмов уменьшается.
6) Океан, по сравнению с сушей, летом/днем медленнее нагревается, а зимой/ночью медленнее остывает, сохраненное тепло, начинает циркулировать в направлении охлажденных территорий и нагревает территорию суши, сглаживая колебание температур на прилегающей к океану суше и смягчая при этом климат планеты.
