Тут сравнить (надо так если что 1) 2) и.тд)

я опишу виды которые ученики изучают на уроках
виды изображения поверхности земли :
1)фотография- в основном с фото передают подробности строения ,определённые объекты и т.д.. 
минус заключается в том  что фото не может вместить много объектов и  1-у фото не удобно, 
плюсы :но зато как вставка в разные карты она активно используется. делается на земле
2)аэроснимок - уже на этой стадии можно разглядеть дома, озёра и т.д., 
минусы: он хуже передаёт представление об объекте, нежели фотоснимок,то есть на нем не увидишь ни орнамента здания, ни листвы на дереве, 
плюсы: за то позволяет увидеть что находится рядом с объектом(здания,реки, клумбы,деревья и т.д.). 
ещё одно отличие от снимка- это то что аэроснимок в основном делается с воздуха или из космоса, а снимок только на земле
3)топографический план- изображение небольшого участок местности с использование опр. знаков. от карты отличается только масштабом и обхватом территории.
плюсы:удобен при использовании когда изучаешь подробно местонахождение какого либо крупного объекта (например реки или горы), 
минусы но такие объекты как например клумба или дерево уже не рисуются . топ. план либо рисуется в ручную  либо  на компьютере. 
4)карта -отличается от топ. плана масштабом и не прорисовкой некоторых объектов  как уже ранее было сказано.
плюсы:можно разглядеть больше объектов, удобнее определять координаты крупных объектов
минусы:подробности т.как строение,сады,  и т.д.,сёлы и мелкие города,названия многих лесов и т.д. отсутствуют. в местах где расположены города нарисована точка.
5)глобус - самая крупная единица изображения поверхности земли.
плюсы: присутствует форма планеты, подписаны крупные объекты
минусы : мелкий масштаб и более мелкие объекты не показаны на глобусе

Індійський океан. Площа океану - 76,2 млн. км2. Найбільша затока – Бенгальська. Максимальна глибина – 7729 м. Найбільші острови – Мадагаскар, Шрі-Ланка. Кількість морів – 11. Найпотужніші течії – Південна Пасатна, Мусонна, Західних вітрів, Сомалійська. Найбільші моря – Аравійське, Червоне.Індійський океан посідає третє місце за розмірами. Він більшою своєю частиною лежить у Південній півкулі. На півночі він омиває береги Євразії, на заході – Африки, на півдні – Антарктиди, а на сході Австралії. Берегова лінія Індійського океану розчленована слабо. Океан має незначну кількість морів та островів. На півночі глибоко врізаються в суходіл Бенгальська і Перська затоки та Аравійське море. З півночі Індійський океан ніби огорнутий сушею, в результаті чого він єдиний з океанів, не зв'язаний з Північним Льодовитим.Окремі знання про Індійський океан були нагромаджені ще за 3 тис. років до нашої ери індійськими, єгипетськими та фінікійськими мореплавцями. Перші описи маршрутів плавання водами океану склали араби. Після відкриття Індії Васко да Гамою в 1499 р. європейці почали освоювати Індійський океан. Перші заміри глибин океану були зроблені під час експедиції англійського мореплавця Джеймса Кука. Комплексне вивчення природи Індійського океану починається з кінця XIX ст., але лише в наш час науково-дослідні експедиції з різних країн світу ретельно вивчають природу Індійського океану та його ресурси. Індійський океан утворився в результаті розколу давнього материка Гондвана на окремі частини. Він знаходиться в межах трьох літосферних плит – Індо-Австралійської, Африканської та Антарктичної. Серединно-океанічні хребти Аравійсько-індійський, Західно-індійський та Австрало-Антарктичний – є межами між цими плитами. Підводні хребти і підняття поділяють океанічне ложе на окремі улоговини. Шельфова зона вузька. Більша частина океану розміщена у межах лож і має значні глибини (4000-6000 м). Найбільші глибини знаходяться поблизу Великого Зондського жолоба. Кліматичні особливості океану зумовлені його географічним положенням. Індійський океан надійно захищений горами від проникнення холодних повітряних мас з півночі. Тому температура поверхневих вод у північній частині океану станови +29 °С, а у Перській затоці влітку підвищується до +30 ... +35 °С. Важливою особливістю природи Індійського океану є мусонні вітри та утворена ними Мусонна течія, яка змінює свій напрям за сезонами. Частими є урагани, особливо біля острова Мадагаскар. Найхолоднішими є води на півдні океану, де відбувається вплив Антарктиди. Тут трапляються айсберги. Солоність поверхневих вод вища, ніж середня у Світовому океані. Рекорд солоності зафіксовано у Червоному морі - 41 ‰. На відміну від північної частини океану, де циркуляцію вод визначають мусони, у південній – течії відповідають загальній схемі розміщення у Світовому океані. Найпотужнішими теплими течіями є Південна Пасатна та Мусонна, холодними – Течія Західних Вітрів та Сомалійська. Органічний світ Індійського океану різноманітний. Тропічні водні маси багаті планктоном. До найпоширеніших риб належать сардинела, скумбрія, летючі риби, тунець, макрель, камбала, численні акули. Особливо насичені життям райони шельфу та коралові рифи. В теплих водах океану водяться велетенські морські черепахи, морські змії, багато кальмарів та каракатиць, морських зірок. Ближче до Антарктиди можна побачити китів і тюленів. У північних районах Індійського океану набуває розвитку промислове рибальство, яке нині дає лише 5% від світових виловів риби. З давніх часів в Індійському океані, особливо у Перській затоці та навколо острова Шрі-Ланка добували перлини. На шельфі океану нині видобувають нафту, природний газ, руди металів. Найбільші світові родовища нафти знаходяться у Перській затоці. Під час видобутку і транспортування нафти досить часто трапляються аварії, внаслідок чого забруднюються океанічні води. Через Індійський океан, особливо північну його частину, проходять важливі судноплавні траси. Збудований наприкінці XIX ст. Суецький канал з'єднав Індійський океан з Середземним морем. Теплі води і мальовничі коралові острови Індійського океану приваблюють увагу туристів з різних країн світу.