Суть кругообігу така. Вода, випаровуючись із поверхні океану і суші, поповнює атмосферу вологою. Внаслідок підняття повітря угору воно охолоджується, а водяна пара конденсується, утворюються атмосферні опади, які випадають переважно у вигляді дощу і снігу. Дощові і снігові опади частково поглинаються ґрунтами, а вода, яка не встига крізь землю, утворює поверхневий стік. Вона стікає зі схилів, збирається у вимивинах, балках і ярах в потоки, за розгалуженою сіткою яких потрапляє до рік. Але це лише частина материкового стоку — поверхневого. Ріки живлять підземні води внаслідок рунтових вод через товщу осадових порід. Частина найактивніших підземних вод виходить на поверхню у вигляді джерел або дренується ріками. Ріки найчастіше одержують постійний притік саме завдяки стійкому живленню підземними водами. Води озер і морів, як і Світового океану в цілому, поповнюються також атмосферними опадами і річковими водами. Таким чином відбувається безперервне відновлення вод, що були втрачені внаслідок випаровування з поверхні океану або суходолу.
Більша ж частина Північної Африки зайнята великою пустелею Сахара, яка уздовж північного узбережжя Середземного моря. Саме тут, в Сахарі, була зафіксована найбільша на Землі температура у затінку — 59° С. Однак при виключно високій температурі в денний час, ночі тут холодні, і люди одягають щільний вовняний одяг, щоб не змерзнути. Найнеобхідніша для людини тварина пустелі — верблюд, здатний долати великі відстані без води. Саме завдяки верблюдам в пустелі існують племена туарегів і берберів. Опади в Сахарі не випадають по декілька років поспіль, але іноді трапляються потужні зливи, які можуть викликати повінь. Правда, тривалість цих катастроф дуже невелика: вода швидко стікає або всотується в пісок. Там, де підземні води підходять близько до поверхні, в пустелі зустрічаються зелені оази. Саме в них зосереджене основне населення пустельної зони. Найбільша кількість води зосереджена в долині Нілу.
