Завдяки західному переносу повітряних мас в цьому поясі особливо добре видно зміна типів клімату за напрямком з заходу на схід (див. карту кліматичних поясів і областей).
На заході Євразії завдяки повітряним масам, що приходять з Атлантичного океану, зима м’яка, середня температура січня вище О ° С, а влітку від +10 до +18 С. Опади випадають постійно, їх більше 1000 мм. Влітку переважає хмарна, похмура погода. Взимку ж погода нестійка, часті дощів, довго тримається туман. Сніг випадає рідко і швидко тане. Це морський клімат помірного поясу. На схід, аж до Уральських гір, переважає помірний континентальний клімат. Вплив Атлантичного океану слабшає. Літо тепле, а зима холодна, з морозами. Атлантичне повітря над материком нагрівається влітку, а взимку остигає. Погода на Східно – Європейській рівнині нестійка. На зміну ясним, сонячним дням взимку приходить відлига, а влітку небо покривається хмарами, йдуть дощі. Континентальні повітряні маси визначають клімат території, що лежить за Уралом, в Середній і Центральній Азії помірного поясу. Повітря над сильно нагрітою влітку поверхнею прогрівається, взимку остигає до -50 ° С і нижче. Повітря з Атлантичного океану опадів сюди майже не приносить. Взимку снігу мало і поверхня промерзає на велику глибину. Це континентальний клімат помірного поясу.
На сході цього поясу клімат мусонний. Його головна особливість – чітка зміна повітряних мас по сезонах. Мусонний клімат в Євразії охоплює не тільки помірний пояс, а й ще два.
На огромной территории Восточной Сибири (4,1 млн км2), занимающей 1/4 часть страны, с богатой ресурсной базой, но сравнительно мало населенной (9 млн чел.), сложились разные уровни хозяйства. Значение Восточной Сибири в экономическом развитии производительных сил России определяется ее богатыми и разнообразными природными ресурсами, прежде всего крупнейшими в стране запасами энергетических, рудных, лесных и водных ресурсов. Это — один из крупных районов энергоемких и теплоемких производств, переработки древесного, рудного и нерудного сырья, а также добычи угля, редких и ценных металлов и минералов. Большая протяженность Восточной Сибири с севера на юг (более 3 тыс. км) определила смену различных природных зон — от арктической, таежной, лесостепной, степной до полупустынной в Тувинской котловине. Преобладающие суровые природные условия обусловливают удорожание производства и жизни населения. Восточная Сибирь удалена на огромное расстояние как от Атлантического, так и от Тихого океана, что определяет континентальность климата. Более 3/4 поверхности района занимают горы и плоскогорья. Реки — Енисей и его притоки (Ангара, Нижняя и Подкаменная Тунгуска), Лена и др. — представляют собой крупнейшие в стране источники дешевой гидроэнергии и воды. Уникальным сокровищем района является озеро Байкал, заключающее в себе 1/5 часть мировых и 4/5 общероссийских ресурсов чистой пресной воды. Проблема сохранения Байкала стала не только российской, но и общемировой. Восточная Сибирь сосредоточивает 45% угольных ресурсов бывшего Советского Союза (Тунгусский, Канско-Ачинский, Таймырский, Иркутский бассейны). В Канско-Ачинском бассейне уголь добывают открытым запасы пригодные для такой добычи 140 млрд т — 60% подобных запасов угля в стране). Открыты крупные потенциальные запасы нефти и газа. Известные месторождения цветных металлов расположены в районе Норильска (комплексные медно-никелево-кобальтовые руды), в Иркутской области (медь, золото), в низовьях Ангары (полиметаллы, а также олово, молибден, бокситы, нефелины). Залежи железных руд найдены в долине Ангары в нижнем и среднем ее течении (разрабатываются Ангаро-Илимские месторождения)
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
