Державної служби статистики України, станом на 1 січня 2019 року чисельність наявного населення України без врахування тимчасово окупованої території Донецької області, Луганської області, Автономної Республіки Крим і міста Севастополь становила 44 289 400 осіб (з Донбасом - 46 153 000 осіб)[2]. Чисельність українців стабільно зменшується, народжуваність 2017 року становила 10,3 ‰ (189-те місце у світі), смертність — 14,4 ‰ (5-те місце у світі), природний приріст — -0,41 % (220-те місце у світі) . Історично чисельність населення країни зростала так: станом на 1917 рік на території у сучасних межах України мешкало 38,8 мільйонів осіб (11-те місце у світі серед сучасних держав); на початок Другої світової війни, 1939 року — 39 млн осіб; після війни у межах УРСР 1959 року мешкало 42 млн осіб; 1970 року — 47 млн осіб; на момент здобуття незалежності, 1991 року — 52 млн осіб; згідно з переписом 2001 року — 48,5 млн осіб; перед початком російсько-української війни, на початку 2014 року — 45,5 млн осіб . Населення країни розміщене нерівномірно. Велика кількість населення сконцентрована у великих промислових центрах східних областей і Центрального Придніпров'я, навколо приморських міст Північного Причорномор'я, Південного узбережжя Криму, у столиці та навколо неї. Водночас сільське населення найбільше сконцентроване в Прикарпатті, Галичині та на Поділлі . Пересічна густота населення — 74,3 особи/км² . Рівень урбанізованості досить високий — 70,1 %; в країні налічується 1345 міських поселень, з яких чотири міста-мільйонника — Київ (столиця), Харків, Одеса й Дніпро. Місто Донецьк внаслідок депопуляції втратило частину населення і статус мільйонника . Україну населяють переважно українці, їхня частка превалює над частками інших народів в усіх областях, окрім Криму, де частка росіян трохи більша за половину. У містах, особливо сходу та півдня, велика частка росіян та представників інших народів, що обумовлено масовою імміграцією в часи перебування у складі Російської імперії та особливо Радянського Союзу. Регіонами компактного проживання національних меншин є: кримські татари — Крим, румуни й молдовани — Буковина, угорці — Закарпаття, болгари, молдовани й гагаузи — Одещина, болгари й греки — Приазов'я . Офіційна мова — українська, дуже поширена у вжитку російська мова, регіонально — кримськотатарська (Крим), румунська (Буковина), угорська (Закарпаття) та інші . Більшість населення України сповідує християнську віру і відносить себе до однієї з конфесійних громад: Української православної церкви Московського патріархату, Православної церкви України, Української греко-католицької і римо-католицької церков. Стрімко розвиваються різноманітні громади протестантських церков (переважно на сході); відроджуються громади мусульман (у Криму) створюються нові (переселенцями у великі міста сходу); історично широко представлені юдейські громади у містах і містечках від Львова до Харкова, від Києва до Одеси . Демографічні й соціологічні дослідження в країні ведуться рядом державних органів і науково-освітніх установ . Регулярно проводяться переписи населення. За радянських часів, за рекомендаціями відповідних установ ООН, кожного десятиліття; за часів незалежності лише один раз — Всеукраїнський перепис населення 2001 року .
ия отраслей мирового хозяйства
Отрасли мирового хозяйства – промышленностьПостоянное развитие технологий с каждым годом предъявляет повышенные требования к экономике. Это неизменно сказывается и на развитии важнейшей отрасли мирового хозяйства – промышленности. В наши дни для обеспечения ее полноценной работы занято более 500 млн. специалистов разного уровня подготовки.
Структура мировой промышленности
Промышленность недаром считается одной из ведущих отраслей мирового хозяйства: в течение ХХ века промышленное производство увеличилось в десятки раз, и продолжает уверенно наращивать темпы роста.
Промышленные товары пользуются огромным спросом на мировом рынке, а развитые страны не перестают вкладывать значительные суммы в разработки новых промышленных технологий и научные исследования.
vметаллургическая, каменноугольная, текстильная, железорудная промышленность и судостроение. Рост этих отраслей заметно замедляется.
К вторичной сфере относят такие новые отрасли как производство химического волокна и пластмасс, автомобилестроение, алюминиевое производство. Развитие этих отраслей обусловило научно-технический прогресс в ХХ веке. Они продолжают достаточно быстро расти и развиваться.
К новейшим отраслям третичного сектора относятся нано технологии, микробиологическая промышленность, вычислительная техника, микроэлектроника, роботостроение, аэрокосмическое и атомное производства. В современном мире данные отрасли высоких технологий являются наиболее востребованными и развивающимися.
