Географическое положение реки Маккензи Река Маккензи протекает на северо-западе страны. Благодаря многочисленным притокам она представляет собой разветвленную речную систему. Она занимает около 20% Канады. Бассейн реки пролегает сразу в нескольких канадских провинциях. К нему относят и ряд канадских озер. Основной путь река проходит по землям приполярного региона страны, которые носят название Северо-Западных территорий. Маккензи берет свое начало из Большого Невольничьего озера. Это самый глубокий водоем на североамериканском континенте. Его глубина составляет 614 метров. Это озеро по праву считается одним из чудес местной природы. Впадает Маккензи в залив моря Бофорта Северного Ледовитого океана. 11% от общего стока - ее воды. При впадении в залив образуется заболоченная дельта реки Маккензи, она занимает обширную территорию – около 12000 кв. км. Здесь почвы сковывает вечная мерзлота. Северо-запад - именно в таком направлении несет свои воды Маккензи. Река сформировала долину из толщи аллювиальных и водно-ледниковых отложений. Она покрыта в основном еловым лесом и заболочена.
Сільське господарство США є багатогалузевим. Важливу роль відіграють і землеробство, і тваринництво. Орні землі становлять 180 млн гектарів (це більше, ніж в усій Латинській Америці), природних пасовищ - майже 220 млн гектарів. Понад 18 млн гектарів земель у посушливій західній частині країни штучно зрошується.
У землеробстві головними є кормові культури: кукурудза, сорго, ячмінь, сіянії трави. Так званий кукурудзяний пояс знаходиться на Центральних рівнинах. Тут щороку вирощують 200-230 млн тонн кукурудзи, або 2/5 її світового збору. Пшениці як продовольчого зерна одержують 60-80 млн тонн, її посіви зосереджені в преріях, у так званому пшеничному поясі, який простягнувся від Канади до Техасу.: «кукурудзяний", і «пшеничний» пояси належать до найбільш відомих зернових районів світу, їх освоєння є легендарною сторінкою американської історії. Природні] умови мало впливають на валові збори зерна і посівні площі. Проте розміри їх коливаються з року в рік у зв'язку з кон'юнктурою на внутрішньому і особливо світовому ринках. З олійних культур поширені соя, арахіс і, останнім часом, соняшник. До Другої світової війни США були головним імпортером олії, тепер завдяки сої вени стали її головним експортером. У північних штатах вирощують цукрові буряки,, в дельті Міссісіпі, у Флориді та Гаванських островах - цукрову тростину. Збір картоплі порівняно незначний, оскільки, як і хліба, її споживають у країні мало. Збір та різноманіття овочів і фруктів у країні чи не найбільші у світі, їх споживають багато, протягом усього року у свіжому вигляді. Значна їх частина іде на переробку особливо на виготовлення соків. Колись овочі й фрукти вирощували на кожній фермі, тепер тільки в спеціалізованих районах. Це узбережжя Великих озер, Приатлантична низовина, Флорида та Каліфорнія. Овочі й фрукти для власного споживання, як і інші продовольчі товари, фермери купують у магазинах.
