ответ г) Объяснение:Територія України характеризується складною диференціацією фізико-географічних умов. Геологічна будова і рельєф, клімат, води, ґрунти, рослинність і тваринний світ, перебуваючи в складному взаємозв'язку і взаємодії, утворюють природно-територіальні комплекси різного рангу. В основу фізико-географічного районування покладено ландшафтно-генетичний принцип, суть якого полягає в тому, що природно — територіальні комплекси та їх межі виявляють всебічним аналізом взаємозв'язку і взаємодії основних ландшафтостворюючих факторів — сонячної радіації і внутрішньої енергії Землі, процесів, що відбуваються в літосфері, гідросфері, атмосфері та біосфері, а також природних компонентів — літогенної основи, земної поверхні, повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунтів і біоти (рослинність і тваринний світ).
В межах України по спільності морфоструктурних рис виділяють два класи ландшафтів: рівнинні і гірські.
Основні риси ландшафтної структури території України визначаються її розташуванням переважно в помірному поясі. Лише для південного берега Криму характерні риси субтропічного поясу. Територія України займає південно-західну частину Східноєвропейської фізико-географічної країни, частини Карпатської і Кримську гірські фізико-геогр. країни. У межах Східноєвропейської фізико-географічної країни на тер. республіки по переважанню певних типів і підтипів ландшафтів виділяють три фізико-геогр. зони. За ступенем континентальності клімату, загальним характером рельєфу і історії формування геолого-геоморфологічної основи природних комплексів зони ділять на провінції. У провінціях виділяють фізико-географічні області (по положенню в межах значних оротектонічних елементів); області — у зв'язку з місцевими відмінностями в характері прояву інтенсивності і спрямованості сучасних природних процесів — ділять на фізико-географічні райони.
Останнім часом перед світом все частіше постає таке важливе питання як
проблема біженців. Адже вона глобально пов‟язана з низкою важливих аспектів
життя країн, а саме з внутрішнім становищем цілого ряду світових держав, з
ефективністю діяльності їх органів управління, з функціонуванням міжнародних організацій. Біженцем є особа, яка через причини переслідування чи певних
утисків через релігійні, національні, расові, чи соціальні особливості вимушена
покинути рідну країну. Поступове збільшення міграційних потоків поставило
перед людством ще одне важливе завдання – створення міжнародних органів
регулювання цим процесом.
Станом на 2014 рік у Європі було зареєстровано за офіційними даними
більше ніж 650 тисяч біженців. Списки країн-лідерів, жителі яких найчастіше
подають прохання про притулок, постійно оновлюються залежно від сезону.
Прикладами таких лідерів є Угорщина, в яку емігрують вихідці з Сирії,
Афганістану, Косова та Італія, яка масово приймає через Середземне море
жителів Нігерії, Гамбії та Малі [1].
Однією з особливостей проблеми біженців є той факт, що основний
приплив мігрантів зосереджений в державах високого економічного розвитку.
Так, за даними ООН близько 86% таких утікачів світу сьогодні проживають у
високорозвинених країнах [2]. Дуже гостро дана проблема торкнулась країн
Объяснение:
