Географічне положення значної території Північної Америки в субарктичних та помірних широтах зумовлює суттєвий вплив західного перенесення повітря. Південно-східна частина материка перебуває під впливом вологих пасатів з Атлантичного океану, а у північних полярних районах формуються північно-східні вітри.
Розподіл тепла і вологи на материку в значній мірі залежить від особливостей рельєфу. Зокрема, велику перешкоду для західного потоку повітря створює гірська система Кордильєр. Долаючи її, повітряні маси, що надходять з Тихого океану, залишають всю вологу на узбережжі та західних схилах гір і проникають далі на схід вже більш сухими. На сході Північної Америки значно нижчі гори Аппалачі. Проте й вони також частково перешкоджають проникненню вологого повітря з Атлантики вглиб континенту.
Відсутність гір на півночі та півдні материка, рівнинність його центральних областей дають можливість холодним арктичним повітряним масам далеко на південь. Хвилі холоду іноді досягають узбережжя Мексиканської затоки, приносячи різке похолодання, морози, які супроводжуються снігопадами. Буває й навпаки: тепле тропічне повітря з півдня поширюється далеко на північ, приносячи відлигу.
На межі зіткнення арктичних і помірних, тропічних і помірних повітряних мас формуються атмосферні фронти, де виникають циклони, з якими пов’язані опади.
Гірські масиви Кордильєр та Аппалачів, що розташовані меридіонально, створюють ефект „аеродинамічної труби”, якою проносяться руйнівні смерчі (торнадо), що утворюються в результаті зіткнення повітряних мас із значними контрастами температури.
Объяснение:
лунный календарь все время уходил вперед солнечного календаря, что заставило жрецов внимательно отнестись к наблюдениям за движением светил. причиной стало то, что Солнце проходит свой путь не за 360 суток, а почти за 365 суток с четвертью, разница между солнечным годом и двенадцатью лунными месяцами, таким образом, фактически составила 11 с четвертью суток.
так через восемь лет разница составляла 90 суток, три месяца по 30 дней, поэтому пришлось бы к двенадцати лунным месяцам годичного цикла три раза добавлять тринадцатый лунный месяц, чтобы получить совпадение начала месяца (новолуния) и начала года в точке весеннего равноденствия, за которым следовал разлив, обеспечивающих жизненное благополучие рек Евфрат и Тигр.
