Қазақстан аумағында табиғатты құраушы объектілер 20 ғасырдың басына дейін жеке-жеке зерттеліп келді. Тек 1920 жылдардан бастап Қазақстанда физикалық география бойынша деректер жүйелі түрде жинала бастады. Осы жылдары (1930) табиғи құбылыстар мен процестерді зерттеу бойынша жеке салалар (климатология, гидрология, гляциология, геоморфология, топырақ географиясы, биогеография, т.б.) қалыптаса бастады. Кейіннен оларға ландшафттану, топонимика қосылды.
Қазіргі кездегі География зерттеудің ғарыштық әдістерін пайдаланбайынша дами алмайды. Географияның ерекше функциясына өзіміздің планета мен оның табиғи-тарихи дамуы; туралы, елдер, қалалар, жерлер және оларды мекендейтін халықтар туралы білімді жинау, қорыту және тарату жатады. География басқа ғылымдармен бірге отаншылдық пен интернационализмнің негізін қалыптастыратын дүниетанымдық және гуманитарлық ғылым болып табылады.[97][98]
Объяснение:
Становлення української наукової географії пов’язане із іменами С.Рудницького, П. Тутковського і В. Кубійовича.
Академіка Степана Рудницького (1877-1937 рр.) вважають основоположником сучасної української географії. Зробив вагомий внесок у розвиток фізичної географії (геоморфологія Карпат), політичної географії (обґрунтував необхідність створення української незалежної держави), картографії, створив перші настінні карти України для школярів). Організував Український науково-дослідний інститут географії і картографії, започаткував видання Українського географічного журналу та Географічної енциклопедії, видав низку підручників з географії для дітей.
Павло Тутковський (1858 — 1930) — один з ініціаторів створення Академії наук України. Він активно працював у галузі геології, досліджував природу Волині, Полісся, Поділля, Придніпров'я. П. Тутковський — автор низки наукових праць з фізичної географії та краєзнавства України. Учений заснував у Житомирі Волинський краєзнавчий музей, у Києві — Геологічний музей.
Видатний географ і картограф Володимир Кубійович (1900 — 1985) здійснював свою наукову діяльність здебільшого за межами України (у Польщі, Німеччині та Франції). Він є автором таких праць, як «Атлас України і суміжних країв», «Географія України і суміжних земель», що вийшли в 1930-х роках. Багато років поспіль очолював Наукове товариство ім. Шевченка в Європі, був редактором багатотомної «Енциклопедії українознавства», до якої написав статті про природу, населення й господарство України. У першій половині XX ст. працювали багато вчених у різних галузях географічних знань. Серед них природознавець Володимир Вернадський (1863—1945) — основоположник геохімії та вчення про біосферу, один з перших президентів Академії наук України. Борис Срезневський (1857—1934) — один із організаторів метеорологічної служби в Україні. Георгій Висоцький (1865 — 1940) — грунтознавець і вчений в галузі лісівництва, Олена Степанів – геоурбаніст, Володимир Бондарчук —геоморфолог, Петро Погребняк — вчений у галузі біогеографії та екології рослин та ін.
Сучасні географічні дослідження проводяться у різних напрямках. Одним із завдань сучасної географії її передбачення негативного впливу людського господарювання на природу планети. Сучасні дослідження зв’язані також з пошуками нових джерел енергії, вивченням рухів земної кори, функціонуванням великих міст та ін. У цьому значну роль відіграють космічні дослідження, а особливо космічне знімання Землі. Перший космічний політ у 1961 році здійснив Ю.Гагарін, у 1969 році американець Армстронг першим ступив на місячну поверхню, а в 1997 р. наукові експерименти у космосі здійснив громадянин української незалежної держави Леонід Каденюк.
Объяснение:
