с заданием Северная Америка, сделаете всё, молодцы.

 Горох овочевий - одна з найхолодостійкіших овочевих культур. Сходи його на поверхню ґрунту з’являються за температури 4°С. Короткочасне зниження температури повітря до мінус 4-6°С нешкідливе для рослин. При з’явленні сходів сім’ядолі на поверхню ґрунту не виносяться. При пошкодженні сім’ядолей рослини гинуть, тому пересаджувати рослини гороху не можна.Низькі температури після з’явлення сходів у межах 8-12°С позитивно впливають на ріст кореневої системи та асиміляційного апарату. Однак, за температури повітря менше 15°С затримується квітування. Оптимальна температура для росту і розвитку рослин гороху знаходиться в межах 18-20°С. Мозкові сорти гороху менш пристосовані до низьких температур. Вони краще формують урожай за температури 20-22°С.Високі температури ґрунту (10-16°С) під час з’явлення сходів гороху негативно впливають на подальший ріст і розвиток кореневої системи, і вона відстає від надземної. Рослини ростуть повільно, прискорюється квітування та формуються дрібні боби з малою кількістю зерен.У зв’язку з тим, що горох вимагає для свого росту і розвитку невисоких температур повітря і ґрунту, в Україні найвищі врожаї його одержують в районах Лісостепу, Полісся та західних областей.Вимоги до світла. Рослини гороху досить вимогливі до світла. При його нестачі вони витягуються, листки їх набувають світло-зеленого забарвлення, послаблюються процеси фотосинтезу. Утворення бобів та зерна в них уповільнюється та затримується, внаслідок чого продуктивність рослин знижується. Загущення рослин у посівах також негативно позначається на врожайності гороху. Вони витягуються, листки передчасно жовтіють та відмирають. У зв’язку з тим, що в південних районах у літній період температури ґрунту та повітря підвищені, а тривалість дня коротша, ніж в умовах Полісся, вегетаційний період рослин затримується. При штучному скороченні тривалості дня до 10 годин деякі сорти гороху не зацвітають.Вимоги до вологості ґрунту. Оптимальна вологість ґрунту для росту та розвитку рослин гороху знаходиться в межах 80% НВ. Найбільшу потребу у вологості ґрунту рослини проявляють за 15-20 днів до квітування та масового зав’язування бобів. Тому в цей період у південних районах України рослини потрібно 2-3 рази поливати. Нестача вологи в зазначений період призводить до значного зниження врожайності. Коренева система гороху не переносить близького залягання ґрунтових вод, а також перезволоження орного шару ґрунту. На таких ґрунтах коренева система його швидко відмирає, рослини передчасно жовтіють та відмирають.

Республика Алтай находится в самом центре Азии на стыке сибирской тайги, казахских степей и полупустынь Монголии. Это горная страна с чрезвычайно живописным ландшафтом, "российский Тибет" в центре Евразии на стыке нескольких государств, природных зон и культурных миров.
По территории Республики Алтай проходит государственная граница Российской Федерации со странами дальнего зарубежья: Китай и Монголия, и ближнего зарубежья - Казахстан. Республика Алтай имеет административную границу со следующими субъектами Российской Федерации - республиками Тыва и Хакасия, Алтайским краем и Кемеровской областью.
Климат в Республике Алтай умеренно-континентальный, с относительно коротким жарким летом (июнь-август) и продолжительной (ноябрь-март) холодной, местами очень морозной, зимой.
Среднегодовая температура от +1°С до -6,7°С. Диапазон температур января от -9,2°С до -31°С. Диапазон температур июля от +11°С до +19°С. Среднегодовое количество осадков от 100 до 1000 мм.
Преобладающий рельеф местности - горный. Республика полностью расположена в пределах российской части горной системы Алтай (Горный Алтай), соответственно рельеф республики характеризуется высокими хребтами, разделенными узкими и глубокими речными долинами, редкими широкими межгорными котловинами. 
Самая высокая гора Белуха (4506 м) является высочайшей точкой Сибири.
Коммуникации. Географические особенности республики обусловили развитие двух видов транспорта: автомобильного (более 90% всех видов перевозок) и авиационного (пассажирские и почтовые перевозки). Автомобильный транспорт является ведущим в республике. Протяженность автомобильных дорог - более 3,2 тыс. км, из которых 541 км - главная автомагистраль, трасса федерального значения Новосибирск-Бийск-Ташанта (Чуйский тракт).
Одним из важнейших природных богатств Горного Алтая являются его водные ресурсы. Гидрографическая сеть республики насчитывает более 20 тысяч водотоков с протяженностью более 60 тыс.км и около 7 тысяч озер общей площадью более 700 кв.км. Наиболее крупные реки - Катунь и Бия, которые сливаясь образуют реку Обь - одну из самых крупных рек Сибири. Самое большое озеро Телецкое с площадью водного зеркала - 230,8 кв. км и максимальной глубиной - 325 метров.
Огромные запасы пресной воды высокого качества заключены в горных озерах Алтая. Только в Телецком озере более 40 куб. км чистейшей воды.
Потенциальные запасы подземных вод оцениваются в 22 000 тыс.куб.м в сутки, а современное использование составляет всего около 44 тыс.куб.м в сутки. В горах Алтая известны источники минеральных вод, которые являются целебными. 
Ледники Алтая содержат в себе огромные запасы пресной воды. Общий объем льда учтенных ледников Алтая достигает 57 куб.км, что соответствует 52 куб.км воды. В целом запас воды в ледниках превосходит среднегодовой многолетний сток алтайских рек равный 43 куб.км в год. Самые большие ледники: Большой Талдуринский - 35 кв.км, Менсу - 21 кв.км, Софийский - 17 кв.км, Большой Маашей - 16 кв.км.