Мінеральні води Полтавщини твiр для географii

На клімат україни, як і будь-якої іншої ділянки суходолу, впливають такі чинники: ічна широта, абсолютна висота, рельєф, віддаленість від морів і океанів, наявність поблизу океанічних течій, розміщення на материку (розміри і частина материка), характер підстилаючої поверхні (колір, рослинність, мікроформи рельєфу).        головним із чинників, що обумовлює особливості розвитку кліматотвірних процесів, є ічна широта. ічною широтою зумовлене існування в україні помірного клімату з переважаючими західними вітрами і чітко вираженими змінами кліматичних явищ за сезонами.        відсутність гірських систем на північному заході україни, а також у північному і східному напрямках робить її терени відкритими для проникнення повітряних мас з атлантики, арктики та центральної частини євразійського материка.        особливості помірно континентального типу клімату в україні зумовлені не тільки віддаленістю її просторів від океану, а значною мірою тим, що розміщена наша країна саме в західній частині найбільшого на землі материка.        середні величини альбедо за рік на теренах україни змінюються від 24 % на півночі до 17 % на півдні (за зимовий період від 60 % до 25 % відповідно). значні відмінності взимку, в основному, пов'язані зі стійкістю снігового покриву, а влітку вони згладжуються. на території україни, яка розмішена в помірних широтах, середньорічна величина сумарної сонячної радіації становить від 95 ккал/см2  (4200 мдж/м2) на півночі до 125ккал/см2  (5200 мдж/см2) на південному узбережжі криму зарік.        різницю між поглинутою сонячною радіацією і величиною теплового випромінювання підстилаючої поверхні називають радіаційним . він може бути додатним (удень, улітку) і від'ємним (вночі, взимку). визначається він у тих самих одиницях, що й сонячна радіація - мдж/м2. на півночі середня величина його становить близько 1700 мдж/м2, у центральній частині держави - 1850 мдж/м2, а на півдні - до 2650 мдж/м2. 

Ранні форми релігії зародились разом з фетишизмом, тотемізмом, магією, анімізмом. З переходом до класового суспільства сформувались та утвердились племінні релігії, де провідну роль відігравали культ вождя та духу предків. З виникненням політеїзму (багатобожжя) з'явився інститут жерців, які професійно "обслуговували" богів і божеств, виконуючи роль посередників між членами племені та Богом.

Інститут жерців сформував систему ідеологічного забезпечення, виконував творчі функції, складав міфи (від грецьк. mythos — переказ, сказання), у сюжетах яких боги та герої служили взірцем і пояснювали незрозумілі явища природи. У міфах відбивалися моральні погляди, естетичне ставлення до дійсності. Записані, впорядковані й догматизовані міфи стали базою для написання "священних" книг.

Політеїзм почав втрачати значення; на зміну і як противага йому в останні роки старої ери починає утворюватись релігія єдинобожжя — монотеїзм, що зумовлювалось суспільними потребами. У державі утворюються централізовані структури з єдиним царем, тому став потрібен один Бог, який би підтверджував його права на землю.

Тоді народилась приказка: "На небі один Бог, на землі один цар ". Виникають такі світові релігії, як буддизм, християнство та іслам. Цей період став поворотним пунктом як в історії суспільства, так і в історії релігії. Світові релігії передбачають звернення всіх народів незалежно від національності до єдиного Бога. Було уніфіковано культи, нівелювалася специфіка національної обрядовості, пропагувалася загальна рівність перед Богом усіх соціальних верств, перенесено в абстрактний вимір (у потойбічний світ) загальносоціальну справедливість. Завдяки такому космополітичному характеру світових релігій вони почали поширюватись по всіх континентах Землі.