Основні історичні типи етносів:
- Рід — форма спільності людей, заснована на кровній спорідненості.
- Плем'я — об'єднання декількох родів, що має загальну мову, територію, уподобання та звичаї. Рід і плем'я зароджуються, існують при первісному суспільстві.
-Союз племен. На цьому етапі відбувається перше значне ослаблення принципу кровної спорідненості. Союзи утворюють як племена, що мають значне генетичне споріднення, так і племена, генетично далекі одне від одного. Деякі вчені вва жають типовим для такої стадії розвитку людства союз різних племен, що мають культури, які досить розрізняються. Одна з них може бути «набіговою», для якої характерна більшою мірою не трудова, виробнича майстерність, а військова. Союз племен — це перша велика група людей, у якій вже не здійс нюється безпосередній контакт всіх членів даної спільноти з усіма іншими. Таким чином, тут різко зростає вплив політичного чинника утворення спільноти.
- Народність — форма язикової, територіальної, економіч ної та культурної спільності людей, що складається з виник ненням приватновласницьких відносин, характерна для рабовласницького та феодального суспільств. Формуванню народностей сприяє більш складна й чітка організаційна структури суспільства, більш розвинені політичні форми.
- Нація — тип етносу, що виникає в період подолання феодальної роздробленості та інтенсивного розвитку капіталістичних відносин. До характерних ознак нації, що відрізняють її від народностей, можна в першу чергу віднести:
- уніфікацію мови, головним чином у процесі поширення її літературної форми через систему освіти, літературу й засоби масової інформації;
- розвиток професійної культури й мистецтва;
-формування соціально-класового складу, що відповідає епосі промислово-культурного розвитку, через певну форму державності або значно розвинений рух за її досягнення, а також визначення економічної спільності в рамках своїх національних держав.
-Сьогодні у світі співіснують різні історичні типи етносів. Насамперед це нації (ця форма домінує), народності, збереглися подекуди й більш давні форми — племена та рудименти роду.
-При визначенні етносу ми звернули увагу на ті ознаки, чинники, які впливають на утворення етносів. Однак що лежить в основі механізму формування етносу? Якими є головні п ричи ни їх виникнення та розвитку? Відомо кілька концепцій, що дають відповіді на питання про причини і механізми виникнення, формування та розвитку етносу.
-Теорії примордиалістського (об'єктивістського) підходу припускають, що етнічна ідентичність ґрунтується на природному зв'язку людини з групою або відповідною культурою. Прихильники примордиалізму вважають етнос і етнічність реально існуючими феноменами, що мають об'єктивну основу в природі або суспільстві. На підставі існування етносу всі теорії примордиалістського підходу можна поділити на два напрями — природний та еволюційно-історичний.
-Природний напрям. Його послідовники вважають етнос первозданним (примордиальним, споконвічним) утворенням, заснованим на спільних предках, належності до однієї раси, функціонуванні певних біологічних механізмів. Прихильники цього напряму пояснюють етнічність за до еволюційних ідей, тобто як явище, детерміноване генетичними та географічними чинниками, інтерпретуючи етнічність як «розширену родинну групу» або як «розширену форму родинного відбору та зв'язку»
Объяснение:
ответ:Патріарший і Синодальний Томос надання автокефального церковного устрою Православній Церкві в Україні» (грец. Πατριαρχικὸς καὶ Συνοδικὸς Τόμος χορηγήσεως αὐτοκεφάλου ἐκκλησιαστικοῦ καθεστῶτος εἰς τὴν ἐν Οὐκρανίᾳ Ὀρθόδοξον Ἐκκλησίαν) — церковний канонічний документ, який був виданий у січні 2019 року[a] Вселенським патріархом Варфоломієм I та Священним Синодом Константинопольської православної церкви для Київської митрополії, що перед цим на синоді 9-11 жовтня 2018 року була повернута в юрисдикцію Константинопольської церкви шляхом скасування синодального листа від 1686 року про передачу митрополії в тимчасове управління до Російської православної церкви[1][2]. Томос надає Київській митрополії (у складі всіх православних єпископів, священиків і вірних на території України, які згодні з цим) автокефальний статус і робить її 15-тою канонічною автокефальною церквою — Православною церквою в Україні[3], — яка відтепер стає повноправною і самоврядною адміністративною частиною єдиної Вселенської православної церкви без посередництва інших помісних церков[4].
Объяснение:
