Свободные экономические зоны (далее - СЭЗ) как институт рыночной экономики занимают особое место в правовой системе Республики Беларусь. Сегодня каждый областной центр Беларуси может предложить, как иностранному, так и отечественному инвестору привлекательные условия для инвестирования на территории СЭЗ.
Правовые и организационные основы создания, деятельности и ликвидации СЭЗ на территории Республики Беларусь установлены Законом Республики Беларусь "О свободных экономических зонах" от 07.12.1998 г. №213-З (далее – Закон №213-З), Указом Президента Республики Беларусь от 20.03.1996 г. № 114 "О свободных экономических зонах на территории Республики Беларусь" (далее – "Указ № 114"), Указом Президента Республики Беларусь от 09.06.2005 г. № 262 "О некоторых во деятельности свободных экономических зон на территории Республики Беларусь" (далее – "Указ № 262"), Указом от 30.12.2016 № 508, в также Соглашением по во свободных (специальных, особых) экономических зон на таможенной территории таможенного союза и таможенной процедуры свободной таможенной зоны.
В качестве резидента СЭЗ могут быть зарегистрированы только юридические лица РБ и индивидуальные предприниматели РБ с местом нахождения в границах данной СЭЗ, заключившие с администрацией СЭЗ договор об условиях деятельности в СЭЗ.
На сегодняшний день в Республике Беларусь функционируют шесть СЭЗ:
СЭЗ "Брест"
СЭЗ "Минск"
СЭЗ "Гомель-Ратон"
СЭЗ "Витебск"
СЭЗ "Могилев"
СЭЗ "Гродноинвест".
Объяснение:
Всё ответил.
Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Викликані вони насамперед недостатньою кількістю розвіданих запасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. У 60-70-ті роки найбільш песимістично настроєні вчені передбачали, що вже до 2000 р. будуть вичерпані родовища срібла, золота та інших кольорових металів, а до 2025 р. — більшість запасів корисних копалин. Активізація пошукових робіт дала змогу наприкінці 80-х-на початку 90-х років досягти позитивного балансу між кількістю новорозвіданих запасів корисних копалин і розмірами їх видобутку. Проте доводиться експлуатувати родовища, які знаходяться у гірших гірничо-геологічних умовах, у районах з екстремальними природними умовами (Сибір, Канадська Арктика, пустелі Африки і Австралії), з нижчим вмістом корисних компонентів у рудах. Усе це призводить до подорожчання сировини і енергії, а значить, і всієї продукції різних галузей господарства. Тому основним шляхом вирішення сировинної та енергетичної кризи є перехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідходного і безвідходного виробництва.
