Гідросфера — це водна оболонка Землі, яка містить всю хімічно не зв'язану воду на земній поверхні в рідкому й твердому агрегатних станах.
Вода - найбільш поширена і найбільш незвичайна речовина на Землі. Лише вода в нормальних земних умовах може перебувати в трьох станах: твердому, рідкому, газоподібному. Перехід води з одного стану в інший потребує затрат тепла (випаровування й танення), або, навпаки, супроводжується виділенням відповідної його кількості (конденсація, замерзання). Для випаровування 1 г води необхідно витратити 2,5 кДж, на танення 1 г льоду - 335 Дж тепла. Поглинання, або виділення тепла при переході з одного агрегатного стану в інший, не впливає на температуру води (льоду).
Хімічно чиста вода має найбільшу густину при температурі 4°С. При охолодженні нижче цієї температури густина води зменшується, а об'єм збільшується. Ця аномалія води відіграє у природі дуже велику роль. При замерзанні водоймищ лід унаслідок зменшення густини залишається на поверхні і захищає воду від подальшого охолодження.
Вода у природі не буває хімічно чистою, оскільки вона є сильним розчинником. Вона завжди є газово-сольовим розчином різної концентрації.
Вода характеризується великою теплоємністю. Теплоємність води в 3 тис. раз більша, ніж повітря. Це значить, що при охолодженні на 1 °С 1 см3 води на 1°С можна нагріти аж 3 000 см3 повітря. Звідси зрозуміле значення океану як акумулятора тепла, його пом'якшуючий вплив на клімат, Вода характеризується малою теплопровідністю. Тому у нагріванні водоймищ головна роль належить перемішуванню води. Завдяки різним властивостям води виникло й розвивалося життя на Землі. Завдяки їм вода відіграє незамінну роль в усіх процесах, які відбуваються в географічній оболонці.
У водній оболонці виділяються: води Світового океану - 1,37млрд. км, підземні води - 60 млн. км3, ґрунтова волога- 82 тис. км3, води на поверхні суші: льодовики - 24 млн. км3, озера - 230 тис; км3; ріки - 1 200 км3 і вода в атмосфері - 14 тис. км3. Уся ця вода об'єднується завдяки властивостям види переходити з одного агрегатного стану в інший.
Безперервний процес переміщення води під впливом сонячної енергії й сили тяжіння, який охоплює гідросферу, атмосферу, літосферу та організми, називається світовим вологообігом, або кругообігом води.
Вода у природі безперервно переходить з одного стану в інший, здійснюючи т. зв. великі й малі кругообіги. Випаровування води з поверхні океану, конденсація водяної пари в атмосфері та випадання опадів на поверхню океану утворює малий кругообіг. У тих випадках, коли водяний пар переноситься повітряними течіями з океану на сушу, кругообіг води ускладнюється. Частина опадів, яка випала на поверхню суші, випаровується й поступає назад в атмосферу. Інша частина стікає в ріки та інші водойми. Процес випаровування води і випадання опадів на сушу може повторюватися багаторазово, але в кінцевому результаті перенесена на неї волога знову повертається в океан у вигляді річкового й підземного стоку, завершуючи свій великий кругообіг.
Кругообіг відіграє виключно важливу роль у житті планети. Здійснюючи перенесення тепла та вологи, він зв'язує земні оболонки і відіграє важливу роль в утворенні комплексної природної оболонки Землі. Кругообіг води має велике значення для розвитку рослинного світу, формування ґрунтів, розвитку ерозійних процесів. Річки виносять в океан твердий зважений матеріал, що сприяє нівелюванню земної поверхні та утворенню осадових порід.
У загальному кругообігу води найбільш рухома атмосферна волога. Середній уміст водяної пари в атмосфері становить близько 14 тис. км , а загальна річна кількість опадів на Землі - 519 тис. км3. Значить, об'єм вологи в атмосфері поновлюється 40 разів на рік. На випаровування опадів витрачається більше 20 % сонячної енергії, яка надходить на Землю. Але тепло, яке витрачається:на випаровування, вивільняється при конденсації водяної пари. Таким чином, кругообіг води супроводжується кругообігом тепла.
Баланс вологи в планетарному і в локальному масштабах не залишається незмінним. Значна кількість води вилучається з "обігу", затримується в льодовиках. За підрахунками Г.К. Тушинського (1963) у гірських льодовиках (у вигляді льоду) вода затримується на строк від 8 до, 125 років, а в льодовикових щитах - від 2 до 240 тис. років, протягом яких частки льоду долають шлях від центра шита до його окраїни. Згідно М.І. Львовича (1967), повний цикл вологообміну у полярних льодовиках триває близько 15 тис. років.
Кругообіги води не замикаються на Землі. Молекули водяної пари, які піднімаються у високі шари атмосфери, під впливом ультрафіолетової радіації Сонця розпадаються на атоми кисню та водню. Атоми водню розсіюються у міжпланетному просторі. У свою чергу Космос постачає воду на Землю, яку містить космічний пил.
«На земле всегда будут происходить опустошительные войны... И смерть нередко будет уделом всех борющихся сторон. С беспредельной злобой эти дикари уничтожат множество деревьев в лесах планеты, а затем обратят свою ярость на все, что еще найдется живого вокруг, неся ему боль и разрушение, страдание и смерть. Ни на земле, ни под землей, ни под водой не останется ничего нетронутого и неповрежденного. Ветер разнесет по всему миру лишенную растительности землю и присыплет ею останки существ, наполнявших когда-то жизнью разные страны» - это пророчество, леденящее душу, принадлежит великому итальянцу эпохи Возрождения Леонардо да Винчи.
Сегодня видишь, что гениальный живописец был не столь уж наивен в своем предсказании. Действительно, кто сегодня возьмет на себя смелость упрекнуть автора этих не очень приятных для нас слов в распространении каких-то «нелепых басен» или разжигании ненужных страстей? Такие вряд ли найдутся, потому что великий Леонардо во многом оказался прав. К огромному сожалению, вся история развития человечества - это страшная история военных действий.
Вторая часть пророчества Леонардо да Винчи, к нашему огромному счастью, пока не осуществилась, вернее: осуществилась не полностью. Но кому сегодня не ясно, что впервые в своей истории человечество всерьез встало перед вопросом: «Быть или не быть?» (При этом подчеркнем: столкнулось человечество, а не отдельный человек, с судьбой которого связан гамлетовский вопрос). Кровь, муки и слезы были на всем пути человеческом. Однако на смену умершим и погибшим всегда приходили новые поколения, и будущее было как бы гарантировано. А вот ныне такой гарантии больше нет.
1. Войны: причины и жертвы
В период с 1900 по 1938 год разразилось 24 войны, а в 1946-1979 годах - 130. Все больше и больше становилось человеческих жертв. В наполеоновских войнах погибло 3,7 млн. человек, в первой мировой войне - 10 млн, во второй (вместе с гражданским населением) - 55 млн., а за все войны XX века - 100 млн. человек. К этому можно добавить, что первая мировая война захватила площадь в Европе в 200 тыс. км2, а вторая уже - 3,3 млн. км2.
Так, Гейдельбергский институт (ФРГ) в 2006 году зарегистрировал 278 конфликтов. 35 из них имеют остро насильственный характер. В вооруженных столкновениях участвуют и регулярные войска, и отряды боевиков. Но людские потери несут не только они: еще больше жертв среди мирного населения. В 83 случаях конфликты протекали в менее жесткой форме, т.е. применение силы происходило только время от времени. В остальных 160 случаях конфликтные ситуации не сопровождались боевыми действиями. 100 из них носили характер декларативного противостояния, а 60 протекали в форме скрытого противоборства.
По оценкам Центра оборонной информации (США), в мире наблюдается только 15 крупных конфликтов (потери превышают 1 тыс. человек). Эксперты Стокгольмского института СИПРИ считают, что в этом году в 16 точках планеты происходило 19 крупных вооруженных конфликтов.
