Алина0811111
21.11.2020 17:21

Обозначьте на карте,где уже все выделены все территории : урал,поволжье,европейский юг,европейский север,северо-западный район,центральная россия.​

Нажмите на рекламу ниже и сразу увидите ответ
Популярные вопросы:
Ответ:
ангел815
06.07.2021 15:04
По рельефу и характеру поверхности территорию Египта можно разделить на четыре зоны:
1. Ливийская (Западная) пустыня;
2. Аравийская (Восточная) пустыня;
3. Синайский полуостров;
4. Дельта и долина Нила.

Ливийская (Западная) пустыня (одно из самых засушливых мест на планете) расположена к западу от реки Нил и занимает более 70% всей территории страны (т. е. около 680 тыс. кв. км) . По сути это плато, слегка наклоненное к Средиземному морю. В южной части высота плато над уровнем моря достигает 600 метров. В центре - 300-400 метров и в северной части - 100 метров.
Ливийская пустыня - это в основном каменистая и щебнистая пустыня. Около 80% ее территории покрыто обломками известняка или щебнем. Около 20% заняты песками, образующими дюны и барханы, часто высокими - до 150 метров. Кое-где образуются барханы, тянущиеся многокилометровыми коридорами по поверхности пустыни.

Особенно крупное скопление песков тянется от западной границы к известным оазисам Сива, Фарафра, Дахла и до Нила. Эти пески называются Большой песчаной пустыней ("песчаным морем"). В центральной и северной частях Ливийской пустыни имеются глубокие впадины. Самой крупной из них является впадина Каттара (ее площадь более 19 тыс. кв. км. ) . Она лежит на 133 метра ниже уровня моря. Впадина Каттара расположена в северной части страны. В свое время был разработан даже проект создания крупного озера с морской водой из Средиземного моря.
Другой крупной впадиной является Фаюм, расположенная в северо-восточной части Ливийской пустыни. Площадь Фаюма около 700 кв. км. , а глубина - 45 метров.

Аравийская (Восточная) пустыня. Представляет из себя также плато, постепенно повышающееся в сторону Красного моря до высоты 500-700 метров над уровнем моря и обрывающееся у кромки воды довольно крутым уступом. Площадь Аравийской пустыни свыше 200 тыс. кв. км. (т. е. 1/5 часть территории Египта) . Поверхность плато плотно сцементирована и покрыта в основном щебнем.

Здесь нет впадин, но имеется много ущельев и вадей (высохших русел рек) , которые в зимнее время могут заполняться водой. Восточную окраину плато окаймляет цепь горных хребтов. Места здесь совершенно дикие, унылые, практически лишенные какой-либо растительности, но по-своему красивые (особенно в часы заката солнца, когда камни и песок окрашиваются в красно-коричневые тона) .
На юге Аравийская пустыня переходит в Нубийскую пустыню, основная часть которой расположена в Судане.

Синайский полуостров относится к Азиатскому материку. Он представляет из себя участок коры треугольной формы, западная часть которого, обращенная к Африке, приподнята над уровнем моря. Здесь, вдоль западного побережья протянулась цепь довольно высоких гор с высшей точкой Джебель Катарин (2637 м) .
Северная часть Синая из-за рельефа совершенно непроходимая из-за горной цепи Джебель Хайтон, протянувшейся с севера на юг. Но здесь имеются два перевала Митла и Гидди, которые во всех арабо-израильских войнах из-за своего стратегического значения были объектами острейшего военного противоборства. Немало израильтян и арабов сложили свои головы на этих перевалах.

Уникальной физико-географической зоной Египта являются долина и дельта величайшей реки мира Нила. Фактически это своеобразный оазис, разделяющий Ливийскую и Аравийскую пустыню. Протяженность его с севера на юг составляет 1,5 тыс. км. , а ширина - от 1 км (на юге) до 25 км (у Бени-Суэйфа) , что южнее Каира. У Идфу (севернее Асуана) его ширина - 5 км, у Луксора - уже 14 км.
Ниже Каира начинается дельта Нила, площадью около 25 тыс. кв. км. Здесь Нил распадается на несколько рукавов. В дельте располагаются много мелких озер-лагун, находятся заболоченные участки, поросшие камышом.
Берега Нила на всем его протяжении и дельта покрыты нильским илом, что позволяет заниматься сельским хозяйством. Эта зона является основной житницей страны. Здесь собственно и проживает подавляющая часть населения Египта.
0,0(0 оценок)
Ответ:
supermaxwtf
18.10.2020 16:34

країни.

Машинобудування є дуже складною галуззю, до якої входять декілька десятків спеціалізованих галузей. Залежно від продукції, що випускається, вони об'єднуються у групи: важке, транспортне, сільськогосподарське, точне машинобудування, верстатобудування.

Підприємства, що виробляють машини й устаткування для металургії, гірничодобувної, хімічної промисловості, паливно-енергетичного комплексу, відносять до важкого машинобудування. Виробництво продукції цієї галузі дуже зменшилось, її обсяги є незначними.

Так, в 2004 р. було випущено лише 10 шахтних навантажувальних машин, 41 рудникових електровозів, 76 кранів, 99 мостових електричних кранів, 600 ковальсько-пресових машин. Через специфіку даного напрямку машинобудування, воно тяжіє до споживача та сировини. Підприємства підгалузі розміщені переважно на Донбасі та в Придніпров'ї.

До найбільших належать Новокраматорський та Горлівський машинобудівні, Харківський турбінний заводи. Великими центрами важкого машинобудування є також Артемівськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Луганськ, Кривий Ріг, Ясинувата. Підйомно-шахтне устаткування виробляють в Одесі, Львові, Харкові. Нікополі, Прилуках, Дніпропетровську, автонавантажувачі – у Львові, нафтогазове устаткування – у Чернівцях, Дрогобичі.

Транспортне машинобудування спеціалізується в Україні на виробництві майже всіх транспортних засобів. Тепловозобудування зосереджене в Луганську й Харкові. Промислові електровози випускають у Дніпропетровську. У Луганську налагоджується і виробництво трамваїв. Вантажні вагони виробляють у Стаханові, Дніпродзержинську, Кременчуку, цистерни – у Маріуполі, пасажирські вагони – у Харкові.

Розвинуте в нашій країні суднобудування, найбільшим центром якою є Миколаїв. Тут працюють три суднобудівні заводи, що випускають морські судна різного призначення. Центрами морського суднобудування є також Херсон. Одеса, Керч, а річкового – Київ, Запоріжжя, Херсон, Ізмаїл. У своєму розміщенні ця галузь орієнтується на споживача.

Літакобудування і виробництво космічної техніки – це наукомісткі галузі, які, орієнтуються на потужні конструкторські бюро. Основні центри літакобудування – Київ, Харків, а виробництва космічної техніки — Харків і Дніпропетровськ. Стратегічними партнерами в цій галузі для України є Росія, США, Німеччина, Франція.

Автомобілебудування орієнтується на можливості кооперування виробництва (вигоди транспортно-географічного положення) і трудові ресурси.

Автомобілебудування розвинуте у Львові (автобусний завод та завод автонавантажувачів), Кременчуку (завод великовантажних автомобілів, де налагоджено й випуск мікроавтобусів "Івеко"), Запоріжжі (завод легкових автомобілів), Луцьку (завод легкових автомобілів), Мелітополі (моторний завод). Розпочато випуск тролейбусів у Львові, Дніпропетровську та Києві, автобусів малої місткості у Черкасах та Херсоні.

Складання легкових автомобілів проводиться в Іллічівську, Сімферополі. Чернігові, Чопі, Мукачеві. Виробництво мотоциклів та велосипедів сконцентровано в Чернігові, Харкові та Києві. В 2004 р. в Україні загалом було випущено 174 тис. одиниць легкових автомобілів, 11,2 тис. – вантажних, 2,6 тис. автобусів (це найвищі показники за роки Незалежності).

Підприємства точного машинобудування орієнтуються на кваліфіковані кадри.

Електротехнічне машинобудування, яке спеціалізується на випуску електричних двигунів, апаратів, приладів, кабелю та іншої продукції, що призначена для передачі і споживання електроенергії, репрезентоване заводами в Харкові, Києві, Запоріжжі, Полтаві, Львові, Миколаєві, Донецьку тощо.

Підприємства електронної й радіотехнічної промисловості розташовані переважно у великих містах, де зосереджені висококваліфіковані трудові ресурси, науково-дослідні інститути. Серед них виділяються Львівські заводи телевізорів, кінескопів, Київські заводи телевізорів, магнітофонів, транзисторів, радіоприймачів, електронно-обчислювальних машин, а також заводи з виробництва телевізорів у Дніпропетровську і Сімферополі, електронних мікроскопів у Сумах.

Перспективною є галузь з складання комп'ютерів, яка вже навіть перевищила рівень 1990 р. (понад 45 тис. одиниць на рік). Найбільші підприємства – київський завод "Електронмаш", канівське СП "Магніт".

Розвиток радіоелектронної промисловості пов'язаний з конверсією багатьох підприємств колишнього ВПК. Зокрема на Дніпропетровському машинобудівному заводі почали випускати цифрові електронні АТС; на Роменському заводі АТС, ЗАТ "Моноліт" (Харків), Львівському заводі телеграфічної апаратури налагоджено випуск комутаційного обладнання. Заводи "Оріон", "

0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota Оформи подписку
logo
Начни делиться знаниями
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси ai-бота