4. Що спільного й відмінного в рельєфі Південної Америки і Африки?
В основі обох материків лежать давні докембрійські платформи. Особливості внутрішньої будови дають підстави умовно поділити материк Південна Америка на дві частини: на сході та в центрі розташовані великі рівнини різної висоти, а на півночі та заході, повторюючи обриси узбережжя, тягнеться найдовша (9000 км) гірська система Землі альпійської складчастості— Анди (мовою інків — «мідні гори»).
Африку теж за абсолютними висотами території можна поділити на дві частини:
Північна й Західна (низька), Південна й Східна (висока). На північному заході материка простягаються, як і в Південній Америці, молоді гори Атлас, довжина яких значно менша, ніж Анд. Крім цих гір, в Африці є старі зруйновані Драконові й Капські гори. Такого віку гір у Південній Америці немає. Великі низовини Південної Америки — Амазонська, Орінокська і Ла-Платська — розташовані в прогинах давньої Південноамериканської платформи. Вони охоплюють майже половину материка. Низовинних форм рельєфу в Африці немає, крім незначних за площею заболочених западин Конго та Калахарі. Однак у рельєфі обох материків переважають рівнини у вигляді великих плоско- -гір'їв: у Південній Америці — Бразильського й Гвіанського, а в Африці — Схід-ноафриканського. Відмінним у рельєфі материків є ще й те, що сейсмічні області в Південній Америці містяться вздовж усього Тихоокеанського узбережжя на заході, а в Африці — на сході, на півночі якого розташоване Ефіопське нагір'я.
ЧИ ПОЯСНЮЮ
5. Чому Анди сформувалися на заході, а не на сході материка?
До плейстоцену Анди були в основному сформовані, хоча й не досягли сучасної висоти.
6. Чому материк дуже багатий на рудні корисні копалини?
Це зумовлено складом гірських порід. Тут добувають залізну руду, руди марганцю, алюмінію, урану, золото. В Андах зосереджені значні родовища мідних, свинцевих і цинкових руд, коштовного каміння. В усьому світі відомі тутешні родовища смарагдів, розсипні родовища платини й золота, уміст яких у річному піску збільшується після кожної зливи. Навпаки, посушливий клімат на край[1]ньому заході материка сприяв утворенню в майже сухих водоймах йоду і відомої чилійської селітри, з якої виробляють азотне добриво.
Объяснение:
виписуй самое главное
рельеф бразильского плоскогорья в далёкие времена сформировался на одной платформе с амазонской низменностью и, вероятно, был одинаковым с ней.
но под воздействием структурных изменений земной коры, длительных эрозионных процессов, вулканической деятельности у бразильского нагорья сложился свой, достаточно интересный рельеф, который и делает его необычайным, и привлекательным.
ещё в период неогена из-за дробления и подъёма восточно-бразильского щита здесь образовались хребты, достигающие высоты около 2000 м.
особо выделяется горный хребет на юго-востоке — серра-ду-мар (1890 м) и серра-ду-эспиньясу (тянется на 750 км вдоль течения речки сан-франциску и достигает высшей точки на горе сол 2107 м).
бразильское плоскогорье практически равнинное и невысокое, возрастает с запада на восток. здесь и самые большие высоты в районе, где находится бразильское плоскогорье, они отделены от океана неширокой береговой линией. самой высокой точкой является гора бандейра (2890 м).
на побережье встречаются и одиночные горы, чем-то напоминающие по виду башни. одна такая гора расположена в известнейшем бразильском городе рио-де-жанейро, высота её составляет около четырёхсот метров над морем.
называют ее сахарная голова (по виду гора напоминает кусочек сахара).
