Вітчизняна соціально-політична думка традиційно розглядає сільські проблеми під таким кутом, що село позиціонується в якості джерела національної ментальності, осередка збереження культурних, історичних та національних особливостей українського народу. В Україні налічується 28 тис. сільських поселень, де проживають понад 17 млн. осіб, сільські громадяни складають приблизно третину всього населення країни.
На стан українського села безпосередньо впливають соціально-економічні умови, структурні зміни в агропромисловому комплексі, викликані падінням економічної активності сільського населення, появою нових видів і форм зайнятості, високим рівнем безробіття, зниженням реальної заробітної плати, розповсюдженням неформальних трудових відносин. За останні роки зруйнована матеріально-технічна база агропромислового комплексу, різко скоротилося число об'єктів сільськогосподарського виробництва. За період реформ сільське господарство втратило величезну кількість фінансів.
Демографічна ситуація в цілому по Україні оцінюється фахівцями як кризова, за 1990 – 2010 рр. чисельність населення скоротилася на 13,3%, у тому числі чисельність сільського населення, яка скоротилась на 16,9%. Абсолютне зменшення чисельності сільського населення нині пов’язують з природним скороченням і міграцією населення сільської місцевості. Міграція населення із сіл України перевищувала до недавнього часу більше ніж у 8 разів середній рівень, який склався в країнах СНД. З 28 тис. сільських поселень в Україні біля 9 тис. занепадають і вимирають. За рівнем соціального розвитку село усе більш відстає від міста. Близько 50% сільських будівель належить до невлаштованих, залишається гострою проблема побутового облаштування сільського житлового фонду, рівень благоустрою житла здебільшого не відповідає сучасним вимогам. Скорочується кількість сільських населених пунктів, які були обладнані водогоном та газифіковані. Разом з цим ускладнює умови життя на селі відсутність у багатьох селах доріг з твердим покриттям та транспортного сполучення.
Объяснение:
