термін метод (від грецького metodos) у широкому розумінні -шлях до чогось, тобто спосіб соціальної діяльності. поняття методологія у філософії має два значення: перше - система способів, заходів і операцій, що застосовують у науці та інших сферах діяльності; друге - вчення про систему, теорія методу. методологія -метанаукове дослідження, спрямоване не на об'єкт, а на знання про об'єкт, тобто на методи і засоби, за яких здобуте. основне призначення методології - здійснювати критичні функції у ставленні до науки. така традиція закладена німецьким філософом ім-мануїлом кантом. на думку іммануїла канта, перед методологією стоїть завдання не просто описувати пізнавальний процес, а визначати можливості здобуття нового знання. іммануїл кант сформулював питання, що мають методологічне значення і в сучасних умовах «як можливе теоретичне природознавство? »; «як можливе загальне і необхідне знання? »; «які умови реалізації спадкоємності у пізнанні? ». така суть методологічного підходу до пізнання. методологія тому не може бути дескриптивною (описувальною) або нормативною (пропонованою), її завдання полягає в тому, щоб з позицій минулого досвіду наукового знання, його історії аналізувати сучасний стан наукового пізнання, і на цій підставі прогнозувати дальший розвиток, усвідомлюючи, що будь-яке таке прогнозування має сугубо ймовірний і евристичний характер.
у сучасній філософії проблеми методу і методології обговорюються у філософії науки, системному підході, синергетиці, феноменології, структуралізмі та ін. питання соціальної методології досліджуються також у герменевтиці (ганс , генріх ріккерт та і сучасна методологія уникає крайніх оцінок методологічних програм або абсолютизації будь-якої з них, що мало місце у минулому. багатьма дослідниками обґрунтовується методологічний плюралізм (тобто різні методологічні підходи). в сучасній науці склалася багаторівнева концепція методологічної теорії, що включає діалектику (від грецького веду розмову, сперечаюсь) - вчення про загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання, метафізику (те, що йде після фізики); на відміну від старої метафізики, нова визнає загальний зв'язок явищ і займається пошуками оптимальних засобів тлумачення розвитку. в арсеналі сучасної методології також є принцип соціальної обумовленості пізнання, соціокультурний детермінізм, тобто наука розглядається як підсистема культури, ураховуються суб'єктивні параметри пізнавального процесу, редукціонізм (відсовування назад), еволюціонізм, синергетика та ін. провідні ідеї синергетики: системність, цілісність світу і наукового знання про світ, спільність закономірностей розвитку матеріальної і духовної організації, нелінійність (багатоваріантність і необоротність), глибинні взаємозв'язки хаосу і порядку, новий образ світу, безперервно виникаючого та ін.[2, c. 56-57]
Родючість грунту-здатність грунту задовольняти потребу рослин в елементах живлення, волозі і повітрі, а також забезпечувати умови для їх нормальної життєдіяльності. Це емерджентное властивість грунту: воно з'являється тільки при взаємодії її компонентів. Грунт складається з перегною, води, повітря, глини і піску. На її родючість істотно впливає вміст азоту, фосфору, калійних солей та інших речовин.
З давніх пір людина оцінює грунт головним чином з точки зору її родючості. Саме від родючості залежить урожай.
Грунт-складна система, яка живе і розвивається за своїми законами, тому під родючістю потрібно розуміти весь комплекс грунтових властивостей і процесів, що визначають нормальний розвиток рослин. Всі процеси, що відбуваються в грунті, пов'язані між собою. Виняток або ослаблення будь-якого становить веде за собою зміну всього складу грунту і втрати цінних її якостей. Деградація грунту-ланцюгова реакція, яку важко зупинити. Погіршення земель знижує продуктивність рослин. Грунт в цьому випадку стає схильна до ерозії і вимивання корисних речовин, що знову веде до зниження чисельності рослин. Заходи з відновлення родючості грунтів Довготривалі, дуже дорогі і складні, тому так важливо стежити за станом грунту, не допускаючи її сильного виснаження або забруднення.
Для визначення родючості грунту необхідно звернути увагу на її склад, кислотність, ставлення до води і кисню. Володіючи стю і елементарними знаннями з біології можна визначити стан грунтів і вжити необхідних заходів щодо поліпшення або підтримки грунтових властивостей.
