тектонические структуры Евразии Название тектонической структуры Форма рельефа, соответствующая данной структуре
Древние платформы Русская (Восточно-Европейская) платф. ……………………….. равнина
Сибирская платформа ………………..… плоскогорье
Южно-Китайская платформа Великая Ки….. ………
Индийская платформа Плоскогорье Д……………
Молодая платформа Западно-Сибирская плита
………..……… низменность
Древние складчатости Байкальская (Позднедокембрийская) Горы Забайкалья
Герцинская (позднепалеозойская) Горы ………………..
(граница Европы и Азии)
Средневозрастная складчатость Мезозойская Горы С-В Сибири
Молодая – современная складчатость (Кайнозойская) Альпийско-Гималайский складчатый сейсмический пояс Горы (по-порядку с запада на восток):
Пиренеи – Ал… – Карпаты – горы Балканского п-ова – горы Крымского п-ова – Ка…..… – Памир – Ги……….
Тихоокеанский складчатый пояс
(сейсмический и вулканический пояс) Находится часть «Огненного кольца» Тихого океана:
п-ов Камчатка
Ку………………….. о-ва
Я…………………… о-ва
Большие Зондские о-ва

СУБТРОПИЧЕСКИХ ВЕЧНОЗЕЛЁНЫХ ЛЕСОВ И КУСТАРНИКОВ ЗОНЫ, средиземноморских жестколистных лесов и кустарников зон ы, — природные зоны субтропических поясов в зап. секторах материков. Характеризуются гл. обр. средиземноморским климатом с сухим, знойным летом и прохладной, влажной зимой и преобладанием в растит, покрове формаций вечнозелёных жестколистных лесов и кустарников. В животном мире преобладают сочетания форм, при к горнолесным условиям1 и летней засухе. В более влажных р-нах обильны реликтовые растения и животные — наследие предшествующей более влажной эпохи. Эволюция ландшафта в связи с деятельностью человека проявлялась, как правило, в сведении лесов со сменой их кустарниками и пустошами, в смыве и эрозии почв, возделывании равнинных и долинных земель. Для с. х-ва характерен профиль «полусухих субтропиков» (маслины, инжир, виноград, цитрусовые, рожковое дерево, гранатник и др. ) в сочетании с возделыванием зерновых культур и жив-вом. В засушливых частях зон обычно искусств, орошение.

У статті розглянуто сутність політики міжнародного екологічного співробітництва, як вищого рівня її системної побудови в кожній країні, як феномену сучасної міждержавної взаємодії, ocнoвні вeктoри якoї cтвoрюють формат міжнaрoднoї екологічної інтеграції у вирішенні глобальних проблем сьогодення та визначають екологічно усвідомлене управління у відповідності до завдань в сфері охорони довкілля. Визначено системність міжнародної екологічної взаємодії, напрямки та призначення політики міжнародного екологічного співробітництва, визначено вектори та форми міжнародної співпраці. Розглянуто основоположні, екосистемні та ресурсні принципи міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища. Обґрунтовано необхідність інституційного забезпечення політики міжнародного екологічного співробітництва. Показано, що інституціональне середовище має безпосередній вплив на ефективність дій країни у вирішенні міжнародних екологічних проблем, оскільки визначає контекст в якому країна реалізує свої ініціативи. Окреслено шляхи реалізації міжнародних вимог на рівні національного та регіонального екологічного управління.