Степи: характеристика и виды
степиСтепь — это равнинная ландшафтная зона, расположенная в умеренных и субтропических поясах Северного и Южного полушария. Степи распространены на всех континентах, за исключением Антарктиды.
К сожалению, этот вид природного ландшафта постепенно исчезает с лица земли. Причин много: распашка земли, браконьерство, интенсивный выпас скота, пожары.
Общая характеристика степи
Для степей характерно практически полное отсутствие деревьев. Исключения составляют искусственные насаждения вдоль проложенных дорог и лесополосы возле водоемов. Зато в степи произрастает большое количество травянистых растений и кустарников.
Однако стоит помнить, что равнинное безлесное пространство с влажным климатом уже не является степью. Это зона болотистых лугов, а на севере при таких условиях образуются тундры.
Природные зоны степей
Степная природная зона располагается между лесостепью и полупустыней. Степь – это безлесное пространство, сплошь покрытое травами. Травы образуют практически сомкнутый ковер.
Степные растения отличаются переносить засуху и зной. Как правило, листья у степных растений мелкие, сероватые или сизо-зеленые. Многие растения обладают сворачивать листья во время засухи, чтобы предотвратить испарение.
Поскольку степи занимают обширные пространства, виды растений очень разнообразны. Огромное значение для человека имеют, в первую очередь, кормовые растения: клевер, люцерна, кукуруза, подсолнечник, топинамбур. Свекла, картофель, а также зерновые: овес, ячмень, просо.
Среди степных растений также выделяют лекарственные травы и медоносы.
Животные степи мало чем отличаются от фауны пустынь и полупустынь. Им также приходится при к знойному лету и морозным зимам. Из копытных чаще всего встречаются антилопы и сайгаки, из хищников – лисы, волки и манулы. Много грызунов (сусликов, тушканчиков, сурков), пресмыкающихся и насекомых. Среди степных птиц обычно встречаются степные орлы, дрофы, жаворонки, луни. Большинство представителей пернатых зимой улетает в теплые края.
Многие степные животные и птицы находятся на грани вымирания и занесены в Красную книгу.
Виды степей
Виды степей выделяют в зависимости от соотношения злаковых и травянистых растений.
горная степь
• Горные — характеризуются пышным разнотравьем. Пример — горные степи Кавказа и Крыма.
луговая степь
• Луговые, или разнотравные — здесь произрастает самое большое количество видов степных растений. Луговые степи контактируют с лесами, а почвы их богаты черноземом. К этому виду относится большая часть степей европейской части России и Западной Сибири.
Ксерофильная степь
• Ксерофильные — с обилием дерновинных злаков, в основном ковыля. Этот вид степей часто называют ковыльными. Например, южные степи в Оренбургской области.
пустынная степь
• Пустынные, или опустыненные. Здесь больше всего полыни, перекати-поле, прутняка и эфемеров. Такими стали некогда богатые, разнотравные степи Калмыкии, которые в результате деятельности человека постепенно превращаются в пустыни.
Климат степей
Главная особенность всех степей — засушливость. Тип климата — от умеренно-континентального до резко континентального. Средняя норма годовых осадков редко превышает отметку в 400 мм. В степях преобладает ветреная погода, а лето характеризуется большим количеством солнечных дней. Зимы малоснежные, зато часты бураны и метели.
Еще одна особенность степей — резкий перепад дневной и ночной температуры, так как ночью температура может падать на 15-20ºC. Эти условия роднят степи с пустынями.
В степях часто бывают пыльные бури, которые влияют на эрозию почвы и приводят к образованию балок и оврагов.
Почвы степей, расположенных в умеренном климатическом поясе весьма плодородны и активно используются в сельском хозяйстве. В основе — чернозем, лишь ближе к южным широтам встречаются каштановые почвы.
Интересные факты о степи
• В разных странах степи имеют свое название. В Австралии и Африке — это саванна, в Южной Америке — льянос и пампа, или пампасы, в Северной Америке — прерии, а в Новой Зеландии — туссоки.
• В Европе степи сохранились, в основном, в заповедных зонах. А вот в Сибири до сих пор есть целинные степи — Курайская, Чуйская.
• На 1 кв. км степного пространства обитает больше насекомых, чем людей во всем мире.
• В степях обитают самые крупные птицы. В России — дрофы, а в Африке — страусы.
З самого початку історії людства прагнення кращого життя було потужною рушійною силою для освоєння нових територій, асиміляції різних культур і народностей, заселення всього земної кулі. Вимагаючи прояви мужності, перевіряючи готовність приймаючих територій до інтеграції людських потоків, міграція не тільки відображала потреби суспільства та ступінь його задоволення станом світового устрою, але й виявляла основні недоліки системи світового устрою.
Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.
Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.
Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).
На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не. дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.
Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку
