Більшу частину лісу в Швеції вважають стратифікованою, тобто такою яка складається з декількох шарів. У нижній частині, трохи вище поземного покрову, знаходиться нижній шар, який містить мохи, лишайники і гриби. Над нижнім шаром лежить польовий шар, який містить папоротеподібні, трав'янисті і злакові рослини. У деяких випадках існує ще два шари. Шар кущів - це рослини, що не перевищують п'яти метрів, і верхній шар дерев, що складається з дерев, які перевищують п'ять метрів.[1]
Ліс в природному заповіднику Грімста, Стокгольм
Типи лісів варіюються. У Швеції 75% лісів - штучні і трохи менше 25% - природні. На півдні широколистяні ліси відносно більш поширені, тоді як у центральній і північній Швеції повністю переважають хвойні ліси, які складаються з ялинових і соснових дерев. Продуктивність лісних ділянок, їх бонітет, дуже залежить від клімату, і зменшується, чим північніше. У горах над лінією лісу не росте дерев, а ландшафт складає польовий шар. У Швеції протягом століть не було знайдено пралісів у справжньому сенсі. Тим не менш, є райони, які схожі на незаймані ліси, такі як первісний ліс Фібі і Люнсен в Уппланді.[2]
У Швеції, починаючи з рубежу ХІХ століття, було проведено заплановане лісове господарство, яке мало на меті забезпечити лісову промисловість високоякісною сировиною, в той же час довгострокове відростання лісу не було порушено. У лісовому господарстві розрізняють родючі лісові землі і відповідно неродючі. Родючі лісові землі це лісові території, які в середньому ймовірно виробляють більше одного кубометра лісу на гектар на рік. Найпоширенішими видами неродючих земель є болота, вулиці з електромережами і особливо гірські райони.[3]
У Швеції налічується близько 22,7 млн. гектарів родючих лісових земель, до яких додано 5,8 млн. гектарів неродючих. Приватні власники володіють трохи більше ніж половиною території, тоді як лісова промисловість і державні власники, такі як Sveaskog, Statens Fastighetsverk, єпархія шведських церков та муніципалітети володіють іншою половиною.
Зовсім недавно зросли та значення та знання про міські ліси. Під міським лісом маються на увазі ліси, які знаходяться на відстані близько 0,5–1 км від населеного пункту. У міському лісі проводиться в основному відпочинок, і тому він має велике значення для здоров'я і благополуччя людини.
Размещение предприятий цветной металлургии зависит от многих экономических и природных условий, особенно от сырьевого фактора. Заметную роль, помимо сырья, играет топливно-энергетический фактор. Производство тяжёлых цветных металлов в связи с небольшой потребностью в энергии приурочено к районам добычи сырья.
По запасам, добыче и обогащению медных руд, а также по выплавке меди ведущее место в России занимает Уральский экономический район, на территории которого выделяются Красноуральский, Кировградский, Среднеуральский, Медногорский комбинаты. Свинцово-цинковая промышленность в целом тяготеет к районам распространения полиметаллических руд. К таким месторождениям относятся Садонское (Северный Кавказ) , Салаирское (Западная Сибирь) , Нерченское (Восточная Сибирь) и Дальнегорское (Дальний Восток) . Центром Никель-Кобальтовой промышленности являются города: Норильск (Восточная Сибирь) , Никель и Мончегорск (Северный экономический район) .
Для получения лёгких металлов требуется большое количество энергии. Поэтому сосредоточение предприятий, выплавляющих легкие металлы, у источников дешёвой энергии — важнейший принцип их размещения.
Сырьём для производства алюминия являются бокситы Северо-Западного района (Бокситогорск) , Урала (город Североуральск) , нефелины Кольского полуострова (Кировск) и юга Сибири (Горячегорск) . Из этого алюминиевого сырья в районах добычи выделяют окись алюминия — глинозём. Получение из него металлического алюминия требует больших затрат электроэнергии. Поэтому алюминиевые заводы строят вблизи крупных электростанций, преимущественно ГЭС (Братской, Красноярской и др. )
Титано-магниевая промышленность размещается преимущественно на Урале, как в районах добычи сырья (Березниковский титано-магниевый завод) , так и в районах дешёвой энергии (Усть-Каменогорский титано-магниевый завод) . Заключительная стадия титано-магниевой металлургии — обработка металлов и их сплавов — чаще всего размещается в районах потребления готовой продукции
Объяснение:
