СОЧ ПО ГЕОГРАФИИ 4 ЧЕТВЕРТЬ БАЛОВ

ответ:Весна  

У багатьох рослин оживають наземні частини. Рослини перебувають у стані цвітіння. Дерев'янисті форми рослин характеризуються активним рухом мінеральних речовин.  

Літо  

Астрономічний кінець весни припадає на 21—22 червня — день літнього сонцестояння. Наявність великої кількості тепла, вологи, світла сприяють активному розвитку рослин. Більшість дерев, на яких достигає насіння запасають органічні речовини. Велика кількість кущів і дерев цвіте. Червень — період масового цвітіння рослинності луків. Липень — цвітіння водяних рослин. Це біогеографічне еволюційне пристосування місцевої флори для збереження пилку від дощів.

Осінь  

Дерева готуються до зими — уповільнюється обмін речовин. Листопад сприяє видаленню продуктів обміну речовин, які накопичуються у листі і отруюють рослину, зберігає рослини від механічних пошкоджень під дією снігу. Характерна його ознака — різнобарвне листя. Зміна забарвлення — це результат руйнування хлорофілу. Хлорофілові зерна недовговічні. Вбираючи сонячну енергію, потрібну для процесу фотосинтезу, хлорофіл руйнується і знову утворюється в рослинах, причому це може відбуватися тільки на світлі. Однак, хлорофіл — не єдиний пігмент листя, існує також жовтий ксантофіл і жовтогарячий каротин. Влітку вони зовсім не помітні, бо замасковані інтенсивним зеленим забарвленням хлорофілу. Восени в міру згасання діяльності листка (у зв'язку з утворенням в його черешку коркового шару) в ньому уповільнюється, а потім і зовсім припиняється утворення хлорофілу, а руйнування триває. Через це жовті пігменти, яких не видно було до цього, стають усе помітнішими. Червоні тони характерні для крон кленів (Acer) і осик (Populus tremula), червоного дуба (Quercus borealis), бруслини (Euonymus verrucosa), скумпії (Cotinus coggygria). Листя липи (Tilia), берези (Betula) не має червоних відтінків, воно забарвлюється лише в жовті і золотисті кольори.

Зима  

Астрономічний початок зими 21—22 грудня — день зимового сонцестояння. У цей час на північну півкулю припадає найменша кількість сонячних променів. Рослини взимку перебувають у стані глибокого спокою. Сніг, як поганий провідник тепла захищає рослини від переохолодження. Однорічні рослини гинуть залишаючи насіння, яке здатне витримувати наднизькі температури (-270 °C). У багаторічних рослин гине наземна частина, а підземна залишається (коріння, бульби, цибулини). Стовбур і гілки дерев вкриті корою, у якій протягом життя відкладається особлива кіркова тканина, яка відмокає й заповнюється повітрям й зберігає від переохолодження стовбур.

Объяснение:

Взаимодействие природы и общества включает в себя воздействие природы на общество и общества на природу. Природа выступает источником средств жизни. Она поставляет человеку пищу, обеспечивает его водой, снабжает материалами для строительства жилищ, обеспечивает соответствующий тепловой режим и т. д. Природа выступает и как источник средств труда. Она снабжает человека металлом, углем, электроэнергией и т. п. Роль природы как источника средств существования и как источника средств труда наполняется конкретным содержанием в каждую историческую эпоху применительно к каждой социальной общности.

Природа влияет на развитие общества и как его среда обитания. Климатические условия человеческой жизни, растительный и животный мир, географический ландшафт, температурный режим и его циклы — все это существенно влияет на жизнь общества. Достаточно сравнить развитие народов севера и юга. Географическая среда оказывает влияние на хозяйственную специализацию стран и районов. Так, если в условиях тундры население занимается оленеводством, а в субтропиках - разведением цитрусовых.
Как многопланово воздействие природы на общество, так многогранно и воздействие общества на внешнюю природу. Прежде всего, общество в определенной мере разрушает сложившиеся естественно-природные комплексы, взаимосвязи в природе. Из земных недр извлекаются природные ресурсы, вырубаются леса, перегораживаются плотинами реки, так или иначе сокращается, уничтожается определенная часть животного и растительного мира и т. д. Все эти вторжения человеческого общества в природу, продиктованные интересами его жизнедеятельности, необходимостью удовлетворения потребностей людей, в определенной мере деформируют природный мир, весьма существенно меняют естественное течение присущих ему процессов.

Общество в ходе своей деятельности не просто изменяет природно-естественные связи и комплексы. Деформируя, разрушая, оно вместе с тем и созидает. Вместо выкорчевывания лесов создаются пашни и пастбища, засеянные культурными растениями, при для выращивания домашних животных, вместо неупорядоченного движения рек создаются новые контуры рек, перегороженные плотинами, на твердь земную наносятся “социальные морщины” ирригационных систем, транспортных коммуникаций, на месте природных территорий создаются города, деревни, поселки и т. д. Все эти изменения вписываются в ранее существовавшие природные комплексы и взаимосвязи, становясь их составной частью.
Общество воздействует на природу и отходами своей производственной и иной деятельности. Например, процессу извлечения каменного угля человечество обязано не только животворной энергией, но и терриконами отработанной породы. Гербициды и другие химические средства воздействия в сельскохозяйственном производстве не только облегчают труд, повышают урожайность сельскохозяйственных структур, но и отравляют природную сферу. При этом, с ростом масштабов производственной деятельности человека, по мере роста самого человечества разрушительное воздействие на природу этих отходов человеческой цивилизации резко возрастает.