Якою буде температура повітря на вершині гори висотою 1000 метрів, якщо біля її підніжжя вона становить + 12°С?

• Географічне положення - на Півночі та Заході рівнинно частини України
• Площа - 24% України
• Клімат - знаходиться атлантико-континентальної області помірного кліматичного поясу
• Форми рельєфу - для підзони мішаних лісів властива заболоченість, льодовикові форми рельєфу, дерново-підзолисті ґрунти, сосново-дубові, соснові та вільхові ліси , Для підзони широколистих лісів характерні височинний рельєф, сірі лісові ґрунти й чорноземи, дубово-букові та дубово-грабові ліси
• Поверхневі води - ліси Мають широкі долини. Часто трапляються озера-стариці : Тур, Нобель, Любязь та інші. Долини річок на Подільській височині мають вигляд каньйонів, які прорізують осадові породи на глибину 50–200 м. Головними річками є праві притоки Прип’яті, Десна, Дністер із численними притоками. наявні багато озер - найвідоміші Шацькі озера карстового походження
• типи ґрунтів - сірі лісові , чорноземи опідзолені , дерново-підзолисті
• природна рослинність - Поділля. Головними лісотвірними породами дерев є сосна, дуб, береза, вільха, осика, граб. Зустрічаються також липа, клен, ялина, тополя, в’яз. У підліску ростуть горобина, крушина ламка, бруслина бородавчаста, ліщина, глід, терен, бузина чорна і червона, жимолость.
• тваринний світ - З травоїдних ссавців поширені лось, козуля, благородний олень, заєць-біляк. Серед гризунів часто зустрічаються лісова миша, водна землерийка і найменший ссавець України – землерийка-бурозубка. Біля водойм живуть бобер, норка, видра. Акліматизувалася ондатра. Серед хижаків водяться вовк, лисиця, рись, дикий кіт, куниця, єнотовидний собака. У лісах живуть усеїдні ссавці, такі як дикий кабан, бурий ведмідь. Багата фауна птахів: тетеруки, глухарі, рябчики, сови, пугачі. На болотах, озерах і річках поширені качки, кулики, лебеді, чаплі, бугаї. У лісі живе безліч комах. З метеликів – бражники липовий, сосновий, тополиний, шовкопряд дубовий. Багато жуків: короїд, скрипун (вусач), жук-носоріг, жуколень, бронзівка, турун, ковалик та інші. Є лісові клопи, комарі, мухи., Відомі такі риби як : короп, лящ, карась, щука, окунь.
• одиниці фізико-географічного районування - зона мішаних лісів представлена однією природною провінцією (краєм) – Поліською. поділяють на такі фізико-географічні області: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся. Зона широколистих лісів в Україні має одну природну провінцію (край) – Західноукраїнську, яка поділяється на фізико-географічні області: Волинське Опілля, Мале Полісся, Розточчя й Опілля, Західноподільську, Північноподільську, Прут-Дністровську області.
• господарська діяльність людини - Дніпро перетинає зони лісів незначним відтинком, на якому в 1964–1966 рр. було створене Київське водосховище площею 922 км². Близько половини території зон мішаних і широколистих лісів займають сільськогосподарські угіддя. На дерново-підзолистих ґрунтах після проведення меліорації вирощують жито, гречку, хміль, картоплю, льон-довгунець, горох, люпин, зернові колоскові культури, кукурудзу. На сірих лісових ґрунтах і чорноземах опідзолених ростуть пшениця, ячмінь, цукрові буряки. Повсюдно культивують овочеві та ягідні культури, займаються садівництвом.
• охорона природи - З метою збереження й охорони природних компонентів ландшафтів у межах зон мішаних і широколистих лісів створено природні заповідники: Поліський, Рівненський, Черемський і Древлянський у зоні мішаних лісів; «Медобори» та «Розточчя» у зоні широколистих лісів. Найвідоміші національні природні парки – Шацький, Деснянсько-Старогутський, Мезинський, Голосіївський, «Подільські Товтри», Яворівський.

ОбъРеформы 20-х годов XIX века в Казахстане стали решительным шагом царского правительства в направлении дальнейшего изменения политического статуса и структуры управления казахских земель, оказавших влияние и на дальнейшее экономическое развитие Среднего и Младшего жузов.

С социально-политическими изменениями конца XVIII и начала XIX веков, участием казахов в крестьянской войне Е. Пугачева и восстанием под руководством С. Датулы, показавшими слабость и бессилие ханской власти были связаны предпосылки проведенных царским правительством реформ.

Проводимые реформы преследовали следующие цели:

1. Ликвидация ханской власти в Казахстане.

2. Ликвидация традиционной политической системы в Казахстане.

3. Изменение структуры административного, территориального, судебного управления Казахстаном.

Первым шагом к проведению реформ стал «Устав о Сибирских киргизах», принятый в 1822 году. Царское правительство начало реформу по ликвидации ханской власти со Среднего жуза. После смерти Абылая в 1781 году ханом Среднего жуза был избран его сын – Уали. Недовольство в народе вызвала жестокость хана Уали. В 1815 году царское правительство для усиления политического дробления Среднего жуза назначило второго хана сына Барака султана - Бокея. В 1817 году после смерти Бокея и в 1819 году - Уали хана новых ханов в Среднем жузе больше не назначали.

«Устав о сибирских киргизах» от 1822 года – проект реформы управления Средним жузом был разработан под руководством генерал-губернатора Западной Сибири М .М. Сперанского. Активное участие в этой работе принял декабрист Г. С. Батеньков.

В результате реформ 1822 года изменилось административно-территориальное деление Среднего жуза. В состав Западносибирского генерал-губернаторства с центром в Тобольске вошла территория Среднего жуза. С 1839 года центром Западносибирского генерал-губернаторства стал город Омск. «Область сибирских киргизов» составляли территории казахов Среднего жуза, которые относились к Омской области.

На административные единицы: аулы – волости – округи была разделена территория Среднего жуза. Административный аул состоял из 50-70 кибиток; волость - из 10-12 аулов; округ из 15-20 волостей.

На внешние и внутренние округа была поделена территория Среднего жуза. Земли, находящиеся за Иртышом, вошли во внешние округа. Было создано семь внутренних округов: Каркаралинский, Кокчетавский (1824), Баянаульский (1826), Аягузский (1831), Акмолинский (1832), Уш-булакский (1833), Аман-Карагайский (1834), а также в 40-50-е годы XIX века созданы еще три округа: Кокпектинский, Кушмурунский, Алатауский.

Объяснение: