Ставлення до безробіття як до соціально-економічного явища не завжди було однозначним і з часом змінювалося. На початку XX ст., коли розміри безробіття у світовому масштабі були досить великі, вважалося, що воно є найбільшим соціальним злом, з яким держава повинна боротися всіма й методами. У середині XX ст. в умовах побудови суспільств із соціальною ринковою економікою сформувався новий погляд на безробіття як на соціальне явище, що через епізодичний характер не представляє серйозних проблем для держави.
Основними причинами виникнення безробіття є:
1) добровільне звільнення з метою пошуку більш сприятливого варіанта трудової діяльності;
2) спад виробництва на підприємствах;
3) зниження попиту на ряд професій та ін.
