Сталий розвиток - загальна концепція щодо необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства та захистом інтересів майбутніх поколінь з урахуванням їхньої потреби в безпечному і здоровому довкіллі.
Концепція зародилася у 80-х роках ХХ ст. Автором економічної теорії сталого розвитку є провідний дослідник економічних аспектів забруднення довкілля, колишній економіст Світового банку Ґерман Дейлі. Під сталим розвитком він розумів гармонійний, збалансований, безконфліктний прогрес усієї земної цивілізації або окремих країн за науково обґрунтованими планами.
У 1980 р. було прийнято «Всесвітню стратегію охорони природи», яка містила згадку про сталий розвиток. У 1987 р. в доповіді «Наше спільне майбутнє» Міжнародна комісія з навколишнього середовища і розвитку приділила основну увагу необхідності сталого розвитку, який забезпечує потреби нинішнього покоління і не перешкоджає майбутньому поколінню задовольняти свої потреби. Важливим етапом втілення ідей сталого розвитку на міждержавному рівні було проведення Світового саміту зі сталого розвитку (Саміт Землі - 2002) на рівні керівників країн та урядів світу в Йоганнесбурзі (Південна Африка) у 2002 р.
На шлях сталого розвитку вже стали США, Японія, країни Європейського Союзу. Для інших країн цей шлях тільки починається. Однак багато країн не сприймають сталого розвитку. На перше місце вони ставлять стратегічну мету - вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються на весь світ. Тому досягти сталого розвитку всього світу важко.
Провідна ідея сталого розвитку полягає в тому, щоб людство, не знижуючи темпів економічного зростання, зберегло довкілля, позбулося бідності, дискримінації людей за етнічними, расовими чи статевими ознаками.
Отже, основними цілями сталого розвитку є економічне зростання, захист довкілля і соціальна справедливість (мал. 202).
На жаль, в Україні сталий розвиток часто розуміють лише як неухильне зростання економічних показників країни. Інколи до цього додають здійснення безсистемних заходів щодо збереження довкілля та поліпшення санітарних умов проживання і праці людей.
На территории России есть следующие типы озёрных котловин.
1 Тектонические-когда озеро образовалось на мете разлома земной коры (озеро Байкал).
2 Вулканические-когда озеро образовалось в кратере вулкана (Кроноцкое озеро на Камчатке).
3 Ледниковые-когда озёра образовались на месте котловины после таяния древних ледников (Онежское,Ладожское озёра).
4 Остаточные-когда котловина озера осталась после древнего моря (Каспийское море).
5 Карстовые-когда котловина образовалась после вымывания легкорастворимых пород (Морской глаз,Неджели).
Есть ли закономерность их размещении? Есть.Например карстовые -они расположены в северных района с высокой увлажнённостью,горные породы выщелачиваются и образуются небольшие карстовые озёра.А вот вулканические озёра в основном расположены на Камчатке,так как в этой области много вулканических пород.Тектонические озёра располагаются в подвижных участках земной коры (Урал,Забайкалье,Башкирия).Ледниковые озёра располагаются на северо-западе страны,где хорошо прослеживается древнее оледенение.
