Ещё древние египтяне, финикийцы и греки собрали первые географические сведения о Евразии.
В 2500 годах до н.э. минойская цивилизация, жившая на острове Крит, внесла большой вклад в расширение географических знаний.
Финикийцы переплыв Средиземное море открыли острова на Эгейском море, затем через Гибралтарский пролив дошли до берегов Европы.
В 1 веке древние индейцы открыли отрова Суматра и Ява, стали заселять индонезию.
В 9 веке норманнами и новгородцами были сделаны важные открытия:норманны открыли и стали заселять остров Исландию, а затем и Гренландию; а новгородцы выходили к берегам Северного Ледовитого океана и доходили до устья реки Обь.
В конце 13 века Марко Поло описал природу Памира, Индии и Китая.
В 15 веке Афанасий Никитин описал подробно своё путешествие в Индию.
В 15 веке Васко да Гама (португальский мореплаватель) во время открытия пути в Индию обогнул Южную Африку и описал очертания береговой линии на юге материка.
В конце 15 века Христофор Колумб открыл для европейцев Америку или Новый Свет.
В первой половине 16 века Фернан Магеллан совершил первое кругосветное путешествие.
В 17 веке С.Дежнёв, Е.Хабаров, В.Поярков плавали по рекам Сибири и наносили их на карту.
Во второй половине 18 века Джеймс Кук внёс огромный вклад в исследование Тихого океана.Он открыл восточное побережье Австралии.
В конце 18 века Мунго Парк (шотландский исследователь) подробно описал течение реки Нигер, исследовал Центральную Африку.
В середине 19 века Давид Ливингстон (английский учёный) открыл водопад Виктория, исследовал реку Конго, озеро Ньяса, он всю Южную Африку с запада на восток делая подробное описание всего увиденного.
В середине 19 века Генрих Барт (немецкий исследователь) описывал историю, топографию, цивилизацию Сахары, исследовал озеро Чад.
В конце 19 века англо-американская экспедиция под руководством Генри Стенли открыла горы Рувензори, верхнее течение реки Нил и Конго, исследовала озеро Танганьика и Виктория.
В конце 19 века Юнкер В.В.(русский учёный) описал Центральную и Восточную Африку, занимался работами в гидрологии, топографии и метеорологии.
В 19 веке Е.П.Ковалевский (русский путешественник) проводил геологические исследования Северо-Восточной Африки. В 19 веке П.Семёнов-Тян-Шанский исследовал горы Тянь-Шань,составил из подробное описание.
Н.Пржевальский составил карты территории Центральной Азии.
В 20 веке В.Обручев исследовал Центральную Азию.
Объяснение:
Стічні води та методи їх очищення
У річках й інших водоймищах відбувається природний процес самоочищення води. Проте він протікає поволі. Доки промислово-побутові скиди були незначні, річки самі справлялися з ними. У наше індустріальне століття у зв’язку з різким збільшенням відходів водоймища вже не справляються з таким значним забрудненням. Виникла необхідність знешкоджувати, очищати стічні води й утилізувати їх.
Очищення стічних вод – обробка стічних вод з метою руйнування або видалення з них шкідливих речовин. Звільнення стічних вод від забруднення – складне виробництво. В ньому, як і в будь-якому іншому виробництві, є сировина (стічні води) та готова продукція (очищена вода).
Методи очищення стічних вод можна розділити на механічні, хімічні, фізико-хімічні й біологічні, коли ж вони застосовуються разом, то метод очищення і знешкодження стічних вод називається комбінованим. Застосування того або іншого методу у кожному конкретному випадку визначається характером забруднення і ступенем шкідливості домішок.
Суть механічного методу полягає в тому, що із стічних вод шляхом відстоювання і фільтрації видаляються механічні домішки. Грубодисперсні частинки залежно від розмірів уловлюються ґратами, ситами, пісковловлювачами, септиками, гнойовловлювачами різних конструкцій, а поверхневі забруднення – нафтопастками, бензомасловловлювачами, відстійниками й ін. Механічне очищення дозволяє виділяти з побутових стічних вод до 60-75% нерозчинних домішок, а з промислових – до 95%, багато з яких як цінні домішки використовуються у виробництві.
Хімічний метод полягає в тому, що в стічні води додають різні хімічні реагенти, які вступають в реакцію із забруднювачами й облягають їх у вигляді нерозчинних осадів. Хімічним очищенням досягається зменшення нерозчинних домішок до 95% і розчинних – до 25%.
При фізико-хімічному методі обробки із стічних вод видаляються тонко дисперсні і розчинені неорганічні домішки і руйнуються органічні та речовини, які погано окислюються. Найчастіше з фізико-хімічних методів застосовуються коагуляція, окислення, сорбція, екстракція і т. д. Широке застосування знаходить також електроліз. Він полягає в руйнуванні органічних речовин у стічних водах і витяганні металів, кислот й інших неорганічних речовин. Електролітичне очищення здійснюється в особливих спорудах – електролізерах. Очищення стічних вод за до електролізу ефективне на свинцевих і мідних підприємствах, в лакофарбовій і деяких інших областях промисловості.
Забруднені стічні води очищають також за до ультразвуку, озону, іонообмінних смол і високого тиску, добре зарекомендувало себе очищення шляхом хлорування.
Серед методів очищення стічних вод велику роль відіграє біологічний метод, оснований на використанні закономірностей біохімічного і фізіологічного самоочищення річок й інших водоймищ. Є декілька типів біологічних пристроїв по очищенню стічних вод: біофільтри, біологічні ставки й аеротенки.
