Наприкінці 1481 року португальський король Жуан ІІ послав флотилію каравел до Золотого Берега (сучасна Гана), щоб відкрити копальні для видобутку золота. Експедицію очолив Діогу Азанбужі. Для копальні потрібні були раби, тому у 1482 році Азанбужі послав Діогу Кана обстежити невідоме тоді західне узбережжя Африки. В районі 6° пд.ш. португальці виявили гирло великої річки і висадились на берег, де їх зустріли чорношкірі люди племені банту. Вони розповіли, що річка називається Нзаді — «Велика», а державою, по якій вона тече, володіє король Маніконго. На знак відкриття біля гирла встановили кам'яний стовп і проголосили річку та довколишні землі власністю португальської корони. Річку назвали Ріо-де-Падран — «Річка кам'яного стовпа». У 1871—72 роках річка досліджувалась з метою пошуку витоку Девідом Лівінгстоном; згодом у 1876—77 роках ділянку нижньої течії досліджував Стенлі; притоку Касаї вивчав Віссман у 1885 році.
