Географі́чна оболо́нка— верхня комплексна оболонка Землі, що утворилася внаслідок взаємопроникнення і складної взаємодії окремих геосфер — літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери[1].
Чітких меж географічна оболонка не має. Верхня межа її проходить на висоті 25—30 км над поверхнею Землі, нижня — під океанами на 5—10 км нижче від їхнього дна. Потужність географічної оболонки сягає 60—70 км[1]. Та частина географічної оболонки, в якій виникла й розвивається людська спільнота, називається географічним середовищем[1].
Характерна особливість географічної оболонки — наявність речовини в трьох агрегатних станах: твердому, рідкому й газоподібному. Основні види енергії, що зумовлюють розвиток географічної оболонки, надходять від Сонця (екзогенні) та пов'язані з внутрішньою будовою Землі (ендогенні).
пар — газообразное состояние вещества в условиях, когда газовая фаза может находиться в равновесии с жидкой или твёрдой фазами того же вещества, то есть при температурах ниже критической температурывещества. процесс возникновения пара из жидкой (твёрдой) фазы называется «парообразованием». обратный процесс называется конденсация. при низких давлениях и высоких температурах свойства пара приближаются к свойствам идеального газа. в разговорной речи под словом «пар» почти всегда понимают водяной пар. пары́ прочих веществ оговариваются в явном виде.
не следует путать оптически однородный и гомогенный пар с туманом — гетерогенной системой, сильно рассеивающей свет.
различают следующие виды состояний пара чистых веществ:
ненасыщенный пар — пар, не достигший динамического равновесия (! не термодинамического ! ) со своей жидкостью. при данной температуре давление ненасыщенного пара всегда меньше давления насыщенного пара. при наличии над поверхностью жидкости ненасыщенного пара процесс парообразования преобладает над процессом конденсации, и потому жидкости в сосуде с течением времени становится все меньше и
