определите направление и расстояние от точки а до точки в если известно азимут равен 135 расстояние на плане от точки а до точки в -7см М: 1:2000

Площа –   53,4 млн км2.                                          

Населення –   4,6 млрд осіб.

Середня висота: Європи – 300  м, Азії – 950 м.

Найвища точка над р. м. – г. Джомолунгма (8 848 м)

 

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ. Євразія – це материк, на якому ми живемо. Вона є найбільшим континентом нашої планети. Її площа складає майже третину площі всього суходолу Землі. Євразія – єдиний материк, який омивають усі чотири океани Землі. Значна її протяжність з півночі на південь (на 8 500 км) обумовила розміщення в усіх географічних поясах Північної півкулі. Ще більшою є протяжність із заходу на схід – на 16 000 км. Це спричиняє надзвичайну різноманітність природних умов.

 



Мал. Озеро в заполяр'ї. Швеція

 

Ви вже знаєте, що в Євразії розрізняють дві частини світу – Європу й Азію. Назва Європа походить від фінікійського слова: „ереб” – захід, а Азія – від ассірійського слова „асу” – схід. Уявлення про них як різні частини світу склалося в давнину, значно раніше, ніж люди дізналися про істинні розміри всього материка. Тому такий поділ є не географічним, а лише історичним. Межу між Європою й Азією проводять умовно по таким об’єктам: східне підніжжя Уральських гір – річка Емба – північне узбережжя Каспійського моря – Кумо-Маницька западина – Азовське і Чорне моря – протоки Босфор і Дарданелли, що сполучають Чорне, Мармурове і Середземне моря. Босфор, завширшки у найвужчому місці лише 700 м,  є найвужчою протокою в світі (при довжині 30 км). Через Босфор збудовано мости, що з’єднують Азію з Європою.

Азіатська частина материка значно більша за площею, ніж європейська, яка видається лише великим півостровом Азії. В Європі неможливо віддалитися від морського узбережжя більш ніж на 600 км. Натомість внутрішні райони Азії так віддалені від морів, як ніде на земній кулі (більш як на  1 500 км).

Євразія наближена до Африки, від якої її відокремлюють лише вузькі смужки води –Гібралтарська протока, Суецький канал і Червоне море. Так само лише вузька Берингова протокавідділяє Євразію від Північної Америки. Від інших материків її відділяють значні простори океанів.

 

БЕРЕГОВА ЛІНІЯ. Крайніми точками Євразії є: на півночі  – мис Челюскін на півострові Таймир, південна – мис Піай на Малаккському півострові, західна – мис Рока на Піренейському півострові, східна – мис Дежньова на Чукотському півострові.

Береги Євразії сильно розчленовані. На заході Атлантичний океан глибоко вдається в суходіл своїми внутрішніми Чорним, Азовським, Середземним іБалтійським морями, виокремлюючи Кримський,Балканський, Апеннінський, Піренейський таСкандинавський півострови. Глибоко вдаються в материк і великі затоки – Біскайська і Ботнічна. Поблизу узбережжя лежать острови Великобританія,Ірландія, Сицилія.

Натомість окраїнні моря Північного Льодовитого океану такі, як Баренцове та Східносибірськенеглибоко вдаються в суходіл. Найбільшими півостровами на півночі Євразії є Таймир і Чукотський. На деякій відстані від узбережжя розкидані численні острови і архіпелаги – Шпіцберген, Земля Франца-Йосифа, Нова Земля.

Сильно порізані береги Євразії і на сході. Окраїнні моря Берингове, Охотське, Японське, Жовте,Східнокитайське, Південнокитайське відокремлені від Тихого океану півостровами (Камчатка, Корея) і ланцюгами островів (Сахалін, Японські острови). Біля південно-східних берегів материка розміщуютьсяФіліппінські, Малі Зондські та Великі Зондські (що охоплюють острови Калімантан, Суматра, Ява)острови. Острів Суматру від півострова Малакки відокремлює Малаккська протока, а від острова Яви –Зондська протока.

На півдні Євразії своїми розмірами виділяютьсяпівострови Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський.Глибоко вдаються в материк великі затоки – Сіамська,Бенгальська, Перська, Аденська та окраїнне Аравійське море.

 

В каждой из групп можно выделить типы стран и даже подтипы. Рассмотрим основные типы стран современного мира в соответствии с данной группировкой, также и их подтипы.

В первую группу включены:

1. Экономически высокоразвитые страны.
К их числу отнесены США, Канада, западноевропейские страны, Япония, Австралийский Союз, ЮАР, Израиль и Новая Зеландия. Эти государства отличаются зрелым уровнем развития рыночных отношений. Велика их роль в мировой политике и экономике, они обладают мощным научно-техническим потенциалом.

Но можно выделить и внутри этой группы три основые подтипа:

1.1. Главные капиталистические страны: США, Япония, ФРГ, Франция, Великобритания, Италия.
1.2. Экономически высокоразвитые небольшие страны Западной. Европы: Швейцария, Австрия, Бельгия, Нидерланды, Швеция, Норвегия, Дания, Финляндия.
1.3. Страны “переселенческого капитализма”: Канада, Австралия, Новая Зеландия, ЮАР, Израиль.

Вторая группа и ее подтипы

2. Страны со средним уровнем развития капитализма. Таких стран немного. Они отличаются от государств, включенных в первую группу и по истории, и по уровню своего социально-экономического развития. Среди них также можно выделить подтипы:

2.1. Страна, достигшая политической независимости и среднего уровня экономического развития в условиях господства капиталистической системы: Ирландия.
2.2. Страны, отставшие в развитии: Испания, Греция, Португалия.

В третью группу включены:

3. Экономически менее развитые страны (развивающиеся страны) .

Это самая многочисленная и разнообразная группа стран. В большинстве своем — это бывшие колониальные и зависимые страны, которые, получив политическую самостоятельность, попали в экономическую зависимость от стран, бывших ранее их метрополиями.
3.1. Ключевые страны: Бразилия, Мексика, Индия (страны, обладающие самым крупным среди развивающихся стран ресурсным, людским и экономическим потенциалом и наиболее диверсифицированной экономикой) .

3.2. Страны относительно зрелого капитализма. Эта группа включает большой диапазон стран — от государств Латинской Америки до арабских стран, где господство капиталистических отношений утвердилось лишь в последние десятилетия. Здесь выделяются следующие подтипы:
3.2.1. Переселенческие страны раннего развития зависимого капитализма: Аргентина и Уругвай (в международном разделении труда они до сих пор выступают как аграрные страны) .
3.2.2. Страны крупноанклавного развития капитализма:
Венесуэла, Чили, Иран, Ирак, Алжир (развивались при массированном вторжении иностранного капитала, связанного с экспортной эксплуатацией крупных месторождений полезных ископаемых на территории этих государств) .
3.2.3. Страны внешнеориентированного при развития капитализма (их характеризует экспортная ориентация индустрии и импортозамещающая экономика) . В Латинской Америке это — Боливия, Колумбия, Парагвай, Перу, Эквадор; в Азии: Малайзия, Тайвань, Таиланд, Филиппины, Республика Корея; в Северной Африке: Египет, Марокко, Тунис.
3.2.4. Небольшие страны зависимого плантационного хозяйства (их отличает законсервированная аграрная специализация экономики и высокая доля в экспорте продукции сельского хозяйства) : Никарагуа, Гватемала, Коста-Рика, Гондурас, Сальвадор, Доминиканская Республика, Гаити.
3.2.5. Малые страны “концессионного развития” капитализма (экономика этих стран в очень значительной степени зависит от цен на мировом рынке — факторы развития этих территорий — концессии крупнейших горнопромышленных корпораций) : Ямайка, Тринидад и Тобаго, Суринам, Папуа-Новая Гвинея, Габон, Ботсвана.
3.2.6. Мелкие “страны-квартиросдатчики” (острова или приморские страны, расположенные на перекрестках торговых путей; страны “налогового рая”, “страны-отели”, страны “удобного флага”): Мальта, Кипр, Панама, Либерия, Багамские острова, Сингапур и др.

3.3. Молодые освободившиеся государства (переходный тип) .Источник: Нашла ТИПОЛОГИЯ СТРАН МИРА