География работа по синаптической карте

Объяснение:

1) Почти вся Антарктида находится за южным полярным кругом.

Антарктида находится сразу в трёх полушариях- Южном, восточном и Западном. Тихий, индийский и атлантический океаны, омывающие Антарктиду, на тысячи километров отдаляют её от других материков Южного полушария.

2) Открытие Антарктиды произошло во время кругосветного плавания шлюпов «Восток» под командованием Ф.Ф.Беллинсгаузена и «Мирный» под командованием М.П.Лазарева (1819-21). Одиссея русских капитанов. Окончательное, достоверное открытие Антарктиды датируется 1820 г. Раньше люди лишь предполагали, что она существует.

3) Основная особенность Антарктического материка- мощный ледяной покров. Средняя мощность ледяного покрова-около 2 км, а максимальная достигает 4,8 км. Наличие столь мощного ледяного покрова- причина того, что Антарктида-самый высокий материк Земли

Строение Антарктиды: в основании большей части материка лежит древняя антарктическая платформа, и только горы начинаются на Антарктическом полуострове.

и последнее: под толщей льда обнаружены горы и равнины. Исследования показали, что местами под колоссальной тяжестью льда поверхность материка прогнулась, опустившись ниже уровня моря на 2,5 км.

 Будова та рельєф дна.  Рельєф дна Тихого океану складний. На відміну від інших, материковий шельф в океані становить лише 10% від його загальної площі. Найбільшим він є в західній частині, де являє собою продовження прибережних материкових гірських хребтів або рівнин. У східній частині океану шельфу практично немає або він дуже вузький. Материковий схил крутий, розчленований каньйонами. Перехідна зона оточує океан майже суцільним кільцем і становить 13,5% його загальної площі. Ланцюг глибоководних западин, який супроводжує низку островів і відокремлює перехідну зону від ложа, безперервний, як і пасмо гірських споруд острівних дуг.  Ложе океану становить понад 65% площі дна. Воно перетинається численними підводними гірськими хребтами. їхні окремі вершини здіймаються над водою, утворюючи ланцюг островів. Найбільшим є широкий   Південно-Тихоокеанський серединно-океанічний хребет, який переходить у Східно-Тихоокеанський. Підводними хребтами та підвищеннями ложе океану поділене на кілька улоговин. Найбільша серед них — Північно-Східна.     На дні улоговин широко розвинені вулканічні горби і гори, у тому числі плосковершинні гори (гайоти) та розлами, що мають максимальні глибини. На думку вчених, дно Тихого океану вивчене ще недостатньо.