Как реки зависят от рельефа и климата, где текут самые крупные реки. Где больше озёр.

Как реки зависят от рельефа и климата?

Реки — продукт климата и природных условий территории, по которой протекают. Когда говорят о величине рек, имеют в виду прежде всего длину и водность реки (объём воды, который она несёт). Крупные роки собирают воду своих притоков и «выливают» её в Мировой океан. Речной сток с поверхности суши — важнейшее звено в круговороте воды в природе. Вместе с водой выносится и большое количество илистых частиц и растворённых веществ — это твёрдый и химический сток.
Водность рек зависит в первую очередь от климата (во влажном климате текут более полноводные реки), а режим рек — не только от количества осадков и температур, но и от распределения их но сезонам. Крупные роки, пересекающие несколько природных зон, имеют сложный режим.
Вспомните, что вы знаете о роках, их питании и режиме.
От рельефа территории зависит площадь бассейна, с которого река собирает воду, а также характер течения (скорость, порожистость и др.). От состава торных пород зависит объём твёрдого стока. Например, такие реки, как Хуанхэ и Ганг, выносят огромное количество материала, потому что протекают по территориям, сложенным легко размываемыми породами.
В устьях течение большинства рек замедляется, отложения накапливаются и часто образуются дельты. Дельты, разбитые на многочисленные рукава и протоки, имеют, например, Лена, Амазонка, Хуанхэ, Ганг, Волга, Дунай. Иногда в результате опускания участка побережья в устьях образуются эстуарии, но форме напоминающие воронку. Устья в виде эстуария имеют реки Парана, Енисей, Обь, некоторые европейские реки, впадающие в Атлантический океан.
Хозяйственная деятельность человека оказывает влияние на речные системы. Резкое увеличение водонотребления в промышленности, в сельском хозяйстве (для орошения), для бытовых нужд приводит к истощению, загрязнению, ухудшению качества воды в реках. Во многих странах правительство и население проводят меры но охране рек, снижению водопотребления.
Рельеф определяет характер течения рек, климат — водность рек и их режим.

Где текут самые крупные реки

Посмотрит на физическую карту мира (см. Приложение, с. 242 243). Даже на такой мелкомасштабной карт крупные роки сразу заметны — вы их видите на каждом материке, кроме покрытой льдом Антарктиды. Антарктида отдаёт свою долю сгока в виде айсбергов, откалывающихся но мере стекалия льда к побережью. Какие выводы мы можем сделать, сравнив физическую карту и карту климатических поясов и областей (см. рис, 33)?
1. Самые крупные роки протекают в основном но обширным равнинам и стекают в разные океаны, т.е. принадлежат разным бассейнам. На территориях, занятых пустынями, рек мало.
2. Очень выделяется Евразия, особенно её азиатская часть (см. физическую карту Евразии, с. 230-251 Приложения). Главными водоразделами выступают широтно вытянутые горные пояса в центральной части материка. К северу от них в бассейн Северного Ледовитого океана стекают реки Обь, Енисей, Лена. Южнее, в бассейн Индийского океана, стекают Инд, Ганг, Брахмапутра, Тигр и Евфрат. К бассейну Тихого океана относятся Меконг, Янцзы, Хуанхэ, Амур. Даже самые крупные реки Европы — Волга и Дунай — уступают но размерам великим рекам Азии.
Бассейн океана — территория, с которой воды стекают в данный океан.
Бассейн внутреннего стока — территория, с которой воды стекают во внутренние водоёмы.
3. Крупные бассейны внутреннего стока имеют Африка, Австралия и Евразия. В Квразии в бессточное Каспийское море-озеро впадают Волга и Урал, а в такое же бессточное Аральское море-озеро — Амударья и Сырдарья.
4. Выделяется но объему стока Атлантический океан. Кроме европейских рек, к его бассейну относится большинство рек Южной и Северной Америки — Амазонка, Парана, Ориноко, а также Миссисипи с Миссури. Стоку в Тихий океан на обоих материках препятствуют протянувшиеся вдоль побережья Кордильеры. В Африке также реки большей частью стекают в Атлантику в связи с общим понижением высот с востока на запад.

5. Самые крупные реки на нашей планете берут начало и районе эквагора, где выпадает много осадков, а также в горных районах тропического и умеренного поясов.

​

Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus — зв'язок) — система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (довкілля), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.

Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. В її межах виділяють менші природні комплекси — материки та океани. Всередині материків і океанів виділяють менші природні комплекси — природні зони (наприклад, пустеля Сахара на материку Африка). Природними комплексами найменших розмірів є горб, заплава річки, яр тощо.

Розрізняють природні комплекси рівнинного, лісолучного, передгірного, гірського типів.

Види (правові інститути) природних комплексів

Екологічне право України має окрему підгалузь «Право природних комплексів», яке регулює охорону особливо цінних та унікальних природних комплексів і формування екологічної мережі України. Деякі види природних комплексів мають свій особливий правовий режим, оскільки для їх охорони сформовано окремі правові інститути:

природно-заповідний фонд України — його охорона регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року;

курорти — їх охорона регулюється Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року;

рекреаційні зони — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року;

ліси — їх охорона регулюється Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року;

ландшафти — їх охорона регулюється Європейською ландшафтною конвенцією (Флоренція, 20 жовтня 2000 року), ратифікованою Законом України від 7 вересня 2005 року;

виключна (морська) економічна зона України — її охорона регулюється Законом України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року;

науково цінні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у редакції від 1 грудня 1998 року;

природне урбанізоване середовище — його охорона регулюється Законами України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року, «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року, «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року;

природні комплекси історико-культурної спадщини — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року;

прикордонні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року.

Объяснение:

Приро́дний ко́мплекс (лат. complexus — зв'язок) — система окремих природних об'єктів у їх екологічних взаємозв'язках. Природними комплексами є природа в цілому (довкілля), урочища, ландшафти, екосистеми, біогеоценози тощо.

Найбільшим природним комплексом є географічна оболонка. В її межах виділяють менші природні комплекси — материки та океани. Всередині материків і океанів виділяють менші природні комплекси — природні зони (наприклад, пустеля Сахара на материку Африка). Природними комплексами найменших розмірів є горб, заплава річки, яр тощо.

Розрізняють природні комплекси рівнинного, лісолучного, передгірного, гірського типів.

Види (правові інститути) природних комплексів

Екологічне право України має окрему підгалузь «Право природних комплексів», яке регулює охорону особливо цінних та унікальних природних комплексів і формування екологічної мережі України. Деякі види природних комплексів мають свій особливий правовий режим, оскільки для їх охорони сформовано окремі правові інститути:

природно-заповідний фонд України — його охорона регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року;

курорти — їх охорона регулюється Законом України «Про курорти» від 5 жовтня 2000 року;

рекреаційні зони — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року;

ліси — їх охорона регулюється Лісовим кодексом України у редакції від 8 лютого 2006 року;

ландшафти — їх охорона регулюється Європейською ландшафтною конвенцією (Флоренція, 20 жовтня 2000 року), ратифікованою Законом України від 7 вересня 2005 року;

виключна (морська) економічна зона України — її охорона регулюється Законом України «Про виключну (морську) економічну зону України» від 16 травня 1995 року;

науково цінні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у редакції від 1 грудня 1998 року;

природне урбанізоване середовище — його охорона регулюється Законами України «Про основи містобудування» від 16 листопада 1992 року, «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 року, «Про благоустрій населених пунктів» від 6 вересня 2005 року;

природні комплекси історико-культурної спадщини — їх охорона регулюється Законом України «Про охорону культурної спадщини» від 8 червня 2000 року;

прикордонні природні комплекси — їх охорона регулюється Законом України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року.

Объяснение: