Индийского океана:
Теплые:
Муссонное,
Мозамбикское,
Мадагаскарское,
Игольного мыса,
Пассатное южное (самое крупное).
Холодные:
Сомалийское,
Западно-Австралийское,
Западных Ветров (самое крупное).
Летом водные массы направляются в обратную сторону, при этом противотечение отсутствует. Юго-западный муссон формируется у африканского берега, его основа – Сомалийское течение. В районе Зондских островов муссонное течение объединяется с южным пассатом.
Атлантического:
В северном полушарии Северное Пассатное течение, Гольфстрим, Северо-Атлантическое и Канарское течения образуют движение вод по часовой стрелке. В южном полушарии Южное Пассатное, Бразильское, течение Западных ветров и Бенгельское образуют движение вод против часовой стрелки.
Объяснение:
Півні́чний Льодови́тий океа́н, Півні́чно-Льодови́тий океа́н — найменший океан на Землі, що лежить навколо Північного полюса, між Північною Америкою і Євразією. Найзначніші порти — Нарвік (Норвегія) і Мурманськ (Росія).
Північний Льодовитий океан
Океан
Arctic Ocean.png
Північний Льодовитий океан, Арктика
Площа
14,75 млн км²
Найбільша глибина
5527[1] м
Середня глибина
1220 м
Об'єм
18,07 млн. км³
Перші фундаментальні дослідження океану виконані у XVIII столітті і потім продовжені в XIX і ХХ століттях. Серед відомих дослідників океану: Віллем Баренц, Генрі Гудзон, Вільгельм Фільхнер, Вільям Паррі, Едвард Белчер, Роберт Пірі, Фрітьоф Нансен, Руаль Амундсен, Георгій Брусилов, Іван Жонголович, Олександр Колчак, Отто Шмідт, Іван Папанін.
