Ва́ско да Га́ма — португальський дослідник і мореплавець, який відкрив морський шлях до Індії довкола Африки
Объяснение:
Васко да Гама ймовірно народився в 1460[4] або 1469 році[5], в місті Сінеші, на південно-західному узбережжі Португалії, найімовірніше в домі біля церкви Саласької Богородиці. Сінеш, один з портів у провінції Алентежу, на той час являв собою лише купку білих будівель, мешканці яких переважно займалися рибальством.Батько Васко да Гами, Ештеван, був лицарем і служив при дворі дона Фернанду[6], герцога Візейського, на час народження Васко. Сам Ештеван був одружений з дочкою Жуана Содре, доньєю Ізабелою Содре, яка мала англійське походження[7] і була пов'язана з домом принца Дього, герцога Вієйського, сина короля Едуарда I і одного з офіцерів Ордена Христа[7]. Дон Фернанду назначив Ештеван да Гама мером міста Сінеш і надав можливість отримувати деякий відсоток від зібраних там податків на мило.
Про раннє життя Васко відомо дуже мало: за даними португальського історика Тейшейра де Арагана, він навчався в місті Еворі, де вивчав математику та навігацію і добре знав астрономію — можливо, навчався у астронома Авраама Закуту[7].
У 1492 король Жуан II надіслав Васко да Гаму до порту Сетубал, на південь від Лісабона, а потім в Алгарве, південну провінцію Португалії, із завданням захопити французькі кораблі, які нападали на мирні португальські судна — з цим завданням Васко впорався швидко й ефективно.
Ще з часів принца Енріке Мореплавця (1394—1460) португальці ретельно готувалися до відкриття морського шляху до Індії, адже з Індії в Європу постачалися прянощі, шовкові тканини, ювелірні вироби і слонова кістка. Проте на суходільному шляху з Індії до Європи лежало кілька арабських країн, які збирали високе мито з купців; далі товар потрапляв у руки генуезьких та венеційських купців, які теж добре наживалися на посередницькій торгівлі, внаслідок чого первісна ціна на товари розкоші впродовж торговельного шляху зростала кількасотразово. Відкриття прямого морського шляху до Індії обіцяло величезні прибутки, і саме тому принц Енріке впродовж 40 років готував і посилав морські експедиції на розвідку африканського узбережжя. Під час цих експедицій були відкриті Азорські острови й острів Мадейра, в 1444 р. Дініш Діаш досягнув крайньої західної точки Африки — Зеленого мису, а в 1455 р. венеціанець Альвізе Кадамосто відкрив острови Кабо-Верде і гирло р. Гамбія.
Проте лише через сорок років, зимою 1487–1488 Бартоломеу Діашу вдалося досягти Мису Доброї Надії на півдні Африки, де берегова лінія Африканського континенту вперше повертає на північ, відкриваючи прохід з Атлантичного океану в Індійський.
Если чесно не очень поняла суть задания поэтому вот факты про "васко да гамо "
1837
В Бакинском селении Балаханы директором Бакинских промыслов, горным инженером Н.И. Воскобойниковым основан один из первых в стране нефтеперегонных заводов.
Для перевозки нефти на Российских железных дорогах начинают использоваться цистерны отечественного производства.
1873
Проведение первого в России аукциона по продаже участков нефтяных месторождений.
конструкцию форсунки, позволявшей эффективно сжигать мазут, считавшийся ранее отходом нефтепереработки. Получила позднее название «нобелевской форсунки».
Роберт Нобель за 25 тыс. рублей приобретает керосиновый завод в Черном Городе (Баку).
Завершено строительство железной дороги Баку – Балаханы. Это первая в России дорога, по которой нефть перевозилась в металлических цистернах.
1885
В Баку построено первое предприятие по производству бензина.
Начала действовать крупнейшая в России Московская нефтебаза, построенная Товариществом «Бранобель».
1886
На российский нефтяной рынок приходит Парижский банкирский дом Ротшильдов. Купив контрольный пакет акций «Батумского нефтепромышленного и . Пуд русского керосина в Лондоне стоил 94 коп., в Гамбурге – 98 коп., в Москве – 1 р. 16 коп., в Петербурге – 1 р. 33 коп.
На территории нефтеперегонного завода в Сураханах нефтепромышленник В.А. Кокорев заложил первую буровую скважину на газ с целью получения газа для отопления завода. Успешно пробуренная скважина привлекла в Сураханы других нефтепромышленников. Сураханский район получил славу крупного газового месторождения, европейского объединения во главе с немецким банком «Европейский нефтяной союз», в состав которого вошли «Товарищество братьев Нобель», «Каспийско-Черноморское общество» и общество «Манташев и К°».
Расширение ассортимента нефтепродуктов, облагаемых акцизным налогом (по 60 копеек с пуда). Этим был обусловлен рост цен на керосин на внутреннем рынке.
1907
Открытие самого длинного в мире магистрального государственной монополии на нефтяную торговлю.
Национализация Бакинских нефтепромыслов: слияние частных нефтепромышленных предприятий в единое целое на базе производственных комплексов трех крупнейших компаний – «Нефть», «Бранобель» и «Шелл».
В первый год национализации нефтяной промышленности уровень добычи нефти на Бакинских промыслах сократился в 3,5 раза по сравнению с 1913 годом, а объем бурения – в 50 раз.
1920
Красная армия в Баку, май 1920 г.
Основание Азербайджанского политехнического института (ныне Азербайджанский институт нефти и химии им. М. Азизбекова).
1921
Образование крупнейших трестов: «Азнефть» (на базе Бакинских нефтепромыслов), «Грознефть» (нефтепромыслы Кубани и Грозного) и «Эмбанефть» (нефтепромыслы в Западном Казахстане).
Возобновление работы трубопровода Баку – Батум.
Начало строительства нового нефтепровода Баку – Батум, протяженностью 834 км.
1924
В Сураханах пробурена первая скважина с использованием турбобура Капелюшникова.
1925
Пробурена первая морская скважина на искусственном острове в бухте Ильича близ Баку.
На Бакинских заводах им. Дзержинского и им. Мясникова начато производство турбобуров Капелюшникова.
Инженером М.М.Скворцовым сконструирован и испытан на Бакинских промыслах автомат подачи долота (“автоматический бурильщик”).
1926
Построена первая в СССР электрическая железная дорога между Баку и нефтяными месторождениями Апшерона.
1928
На Бакинских промыслах впервые в Советском Союзе применен метод нагнетания воздуха в нефтяной пласт с целью увеличения производительности соседних скважин.
1930
Завершено строительство нового магистрального нефтепровода Баку – Батуми, протяженностью 834 км с 13 насосными станциями.
Открытый политический судебный процесс по сфабрикованному делу «Промпартии», по которому ряд нефтяников осуждены за «вредительство в энергетике».
1933
В СССР пробурена первая наклонная скважина на берегу бухты им.Ильича близ Баку.
1934
Н.С. Тимофеевым на о. Артема в Каспийском море впервые осуществлено кустовое бурение, при котором несколько скважин бурятся с общей площадки.
1935
Инженеры Тимофеев и Михайлов разработали метод установки металлических трубчатых свай для морских буровых.
1938
На Всесоюзном совещании нефтяников (февраль 1938 г.) нарком тяжелой промышленности Л.М. Каганович, отметив срыв всех плановых заданий, всю вину за невыполнение второго пятилетнего плана по добыче и переработке нефти возложил на нефтяников. Многие из них были репрессированы, включая начальника Главного управления нефтяной промышленности М.В. Баринова.
1941
В 1941 г. Бакинский район дал стране 23,5 млн тонн нефти (75% общесоюзной добычи).
Объяснение:
История про Баринова нефть
