становить безконтрольне поховання на дні Світового океану десятків мільйонів тонн радіоактивних та інших високотоксичних відходів. Лише біля берегів Ірландії їх накопичилося близько 450 тис. т. Від радіоактивного забруднення постраждали рослини і тварини. Радіоактивність деяких планктонних організмів у 1000 разів більша за радіоактивність води, а риба, що поїдала цей планктон, — у 50 тис. разів. Запливаючи далеко від місця зараження, риба стає носієм радіоактивного забруднення.
Моря та їхні узбережжя захаращені сміттям. За підрахунками англійських учених, щодня у Світовий океан із суден викидають 6,8 млн металевих, 0,64 млн паперових, 0,46 млн пластикових предметів. У районі гавайських островів, як стверджують американські дослідники, плаває 35 млн одиниць порожньої тари. Забруднення Середземного моря за останні роки зросло в 10 разів.
Значної шкоди завдають мікроорганізми, які потрапляють у моря з побутовими та річковими стоками. Вони є збудниками холери. З надмірним збагаченням біогенними речовинами морських вод пов’язане відоме явище червоних припливів, які виникають у період цвітіння окремих планктонних організмів. Вони насичують морське середовище шкідливим токсином, що вбирається їстівними двостулковими молюсками. Від отруєння ними гинуть мешканці прибережних районів Африки.
Для боротьби з забрудненням океанічних вод створюють спеціальні станції хімічного очищення, будують спеціальні кораблі — збирачі нафтової плівки, вживають заходів з очищення забруднених вод, що скидаються з суходолу в океан. Агентами самоочищення є бактерії та водорості. Під час бактеріального самоочищення через чотири доби у воді залишається лише 0,5 % хвороботворних бактерій. Для очищення вод застосовують різні методи — механічні, хімічні, біологічні.
